буквальний сенс
Кування є спосіб обробки різних видів металу, в процесі якого фахівець, званий ковалем, отримує з вихідної сировини художні, промислові, побутові чи інші необхідні металеві вироби. Обробка металевої заготовки, з якої виготовляється кінцевий виріб, проводиться під впливом високої температури, завдяки якій метал стає пластичним і легко піддається зовнішньому впливу, що змінює його форму. Таким чином, твір робіт з кування металу можна здійснити лише в період часу, поки він має так звану кувальним, тобто досить високу, температуру.
Переносний сенс
Переносне значення, який зазвичай вкладає в свої слова говорить при вживанні виразу «Куй залізо, поки гаряче», побічно використовує первісний зміст здійснення кувальних робіт. Воно застосовується для того, щоб стимулювати іншу людину використовувати сприятливі обставини, поки вони ще мають силу, тобто ловити вдалу ситуацію, користуватися моментом. При цьому використовувати цю приказку доцільно саме для ситуацій, що характеризуються високою мінливістю, тобто тих, в яких сприятливі обставини можуть швидко змінитися на прямо протилежні.
Зазначений сенс в російській мові також можна передати за допомогою інших слів і образних виразів, що мають схожу смислове підгрунтя. Наприклад, його можна замінити фразою «Брати бика за роги», «Ловити удачу за хвіст» і подібними. При цьому і сама первинна версія приказки має кілька варіацій, які проте є менш поширеними: «Куй залізо, поки кипить», «Куй залізо, поки червоно».
Ця приказка має досить тривалу історію, тому вона застосовувалася діячами мистецтва і літератури в Росії в різні періоди часу. При цьому її можна зустріти в літературі, кіно та інших жанрах мистецтва як в первинному, так і в модифікованому вигляді. Наприклад, ця приказка зустрічається ще в творчості відомого російського письменника Олександра Островського. Її використовував в особистому листуванні імператор Петро I. А в сучасності вона відома в дещо зміненому вигляді: фразу «Куй залізо, не відходячи від каси», очевидно, що спирається на першоджерело у вигляді даної приказки, використовував в своєму знаменитому фільмі «Діамантова рука» відомий радянський режисер Леонід Гайдай.
