Легенди про чай
Солоний чай є традиційним напоєм в багатьох азіатських країнах. Згідно з легендою, китаєць Шен Нун, який був Другим Імператором і Божественним хліборобом, перевіряв на собі дію всіх незнайомих рослин. Якось раз Шен Нун спускався з гір і захотів пити, на нього впав мокрий після дощу листок з найближчого куща. Божественний хлібороб вирішив спробувати і його.
Є й інша версія чайної легенди. Шен Нун спостерігав за роботою селян і кипить воду. Листя стоїть поруч чайного куща від вітру впали в окріп. Імператор звернув увагу на багатий колір гарячої води, вийшов в результаті, і вирішив випити отриманий відвар. Смак напою не розчарував великого і безстрашного правителя.
Різні рецепти приготування солоного чаю
Древній солоний чай готувався в такий спосіб: листя туго скочувалися в коржі і злегка присмажувалися. Отриманий «оладок» клали в керамічний горщик і заварювали кип`ятком, додавали сіль, імбир, цибуля і спеції.
Існує й інший рецепт, більш сучасний: чай заливався однією склянкою окропу і настоюється, поки не зменшиться в розмірі на третину, заварка проціджують, розбавлялася гарячим молоком і солилася. Потім цю суміш ставили на повільний вогонь ще на 15 хвилин. Гарячий чай розливався по піалах, іноді в них клали волоські горіхи або шматочок вершкового масла за смаком.
У Тибеті чай з`явився трохи пізніше і готувався зовсім по-іншому. Але і тибетський рецепт теж включав в себе сіль. Тибетський чай був дуже поживним і призначався для швидкого зняття втоми і відновлення сил у кочівників. Готувався чай так: 50-75 г пресованого пуеру міцно заварювався літром води, додавалося 100-125 г вершкового топленого масла яка і сіль. Чай збивають до отримання однорідної густої рідини.
Чай з сіллю п`ють і зараз багато займаються скотарством степові народи: калмики, киргизи, монголи і туркмени. Їх рецепт приготування схожий на тибетський, в його основі лежить зелений чай «цеглинками» (спресований). Крім солі в якості додаткових інгредієнтів виступають верблюже, коров`яче або овече масло, молоко або вершки. Іноді в чай замість цих інгредієнтів додають пересмажену з маслом дрібну крупу чи борошно. Як правило, води додають мало, іноді її НЕ наливають зовсім, і солоний чай готується повністю на молоці.
У Китаї зелений чай з морською сіллю використовувався як протиотруту і ліки. Вважалося, що цей напій захищає від раку і лікує нервові розлади. А для тибетських кочівників були важливі поживні властивості солоного чаю з маслом. Цей напій допомагав підтримувати сили і водно-сольовий баланс під час тривалих переходів по горах.
