Монотеїстичні авраамічних релігій - іудаїзм, іслам і християнство, визначають свідомість як неподільне ціле, що належить виключно земному вимірі. Ці релігії ототожнюють свідомість із земною особистістю людини, сформованої вихованням і середовищем, бачать в ньому причину всіх поганих вчинків і гріхів, а також перешкоду для духовного зростання і набуття душею порятунку, яке визнається головною метою життєвого шляху в авраамічних релігій. Літературні першоджерела іудаїзму, ісламу та християнства називають свідомість ілюзорною, помилкової сутністю, яка здатна перетворити людину в раба своїх земних потреб, і вважають за необхідне придушувати прояви такого свідомості, пропагуючи різні обмеження і аскетичний спосіб життя.

І в авраамічних, і в ведичних релігіях свідомість представляється як якась «надбудова», яку людина створює протягом земного життя, свого роду «інтерфейс» душі, який дозволяє функціонувати в реальності і виконувати життєві завдання.

При цьому, в ведичних релігіях - брахманизме, індуїзмі і буддизмі, свідомість не вважається помилковою сутністю, а лише продуктом діяльного розуму, за яким ховається справжня духовна сутність людини. Як і в авраамічних релігіях, духовні практики індуїзму і буддизму спрямовані на ослаблення влади свідомості з тим, щоб душа могла проявитися в повній мірі, а носій - людська істота, досягти просвітлення, бодхи. Але ці духовні і фізичні практики не вітають повне придушення свідомості, не визнають його прояви гріховними або нечистими. Ведичні релігії не ототожнюється звільнення від влади свідомості з його запереченням, фактично зрівнюючи в правах земну свідомість і душу людини.

Авраамічних релігій характеризують свідомість як неподільне, помилкове і кінцеве. Ведичні стверджують, що свідомість, як і душа, безначальна і нескінченна. Крім того, в індуїзмі і буддизмі створили детальну класифікацію станів свідомості для цілей практики звільнення душі від влади свідомого розуму.

Так, в буддизмі свідомість часто ототожнюють зі сприйняттям і виділяють п`ять категорій свідомості, відповідно до органами почуттів. А з точки зору мікро- і макрокосмосу в індуїзмі і буддизмі існують чотири стану свідомості - неспання, сон зі сновидіннями, сон без сновидінь і турия - стан повної духовної пробужденности. Також в буддизмі свідомість характеризується як процес пізнання або усвідомлення, яке, відповідно, має чотири рівні - усвідомленість по відношенню до себе, до думок, відчуттів і навколишньої реальності.