Протягом всієї історії порівняно молодої науки психології, вчених хвилювало одне з найголовніших питань - вивчення свідомості. Але, як не дивно, досить тривалий час це поняття залишалося без визначення. У вітчизняній психології одним з перших дав пояснення терміну «свідомість» видатний російський психіатр В.М. Бехтерєв. Він вважав, що основа визначення свідомості - це відмінність свідомих психічних процесів від несвідомих, розуміючи під свідомістю ту суб`єктивну забарвлення, якої супроводжується будь-яка діяльність людини.

З тих пір проблема вивчення свідомості стала висвітлюватися все більше і більше у вітчизняній психології. Основним завданням став пошук відповідей на питання: «Для чого і як виникло свідомість в процесі становлення і розвитку людини?», «Дано воно з народження або формується за життя?» І «Яким чином розвивається свідомість у дитини?». Ці та безліч інших питань стали відправною точкою для вивчення такого важливого поняття не тільки в науці, а й у житті людини.

Для того щоб розгадати «загадку людської свідомості», вчені почали шукати відповіді на запитання про походження цього феномена. Так, радянський психолог О.М. Леонтьєв вважав, що свідомість з`являється за умови взаємодії людини в «суспільних відносинах», а індивідуальну свідомість, як не парадоксально, формується тільки під впливом суспільної свідомості.

Інший радянський психолог, Л.С. Виготський, продовжуючи ідеї Леонтьєва, приходить до висновку, що досвід соціальної взаємодії є головним чинником формування і розвитку свідомості. З цього можна зробити висновок, що свідомість не дається від народження, а, навпаки, є результатом взаємодії людини з навколишнім світом. Крім того, вчені зійшлися на думці, що мова і мова так само є обов`язковими умовами виникнення свідомості.

Аналізуючи і узагальнюючи роботи вітчизняних психологів (Л.С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, А. Н. Леонтьєва, Б.Г. Ананьєва, В. П. Зінченко та ін.), Можна виділити кілька функцій свідомості: відображення навколишньої дійсності , планування, творча функція, оцінка і контроль поведінки в суспільстві, формування ставлення до зовнішніх чинників, становлення індивідуальності.

Таким чином, у вітчизняному руслі психології поступово стає зрозуміло для чого нам необхідно свідомість. Однак слід розуміти, що поняття про свідомість є складним в науці, і основна складність в його вивченні полягала в тому, що вченим доводилося вдаватися тільки до методів самоспостереження, що позбавляло дослідження об`єктивності. Саме тому ця тема у вітчизняній психології, та й у світовій, викликає найбільшу кількість суперечок і дискусій.