За Конституцією Російської Федерації, людина може бути позбавлений майна тільки за вироком суду. Але один інший орган не може в довільному порядку відібрати у людини його власність. Найчастіше подібне питання виникає у зв`язку з нерухомістю. Однак навіть якщо людина не проживає у своїй квартирі і не зареєстрований в ній, він все одно залишається власником з усіма правами та обов`язками.

Підставою для позбавлення права власності можуть бути наступні обставини: конфіскація, реквізиція, звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника. Тобто майно може бути відібрано як нечесно нажите за вироком суду або відібране за борги. Наприклад, якщо людина взяла гроші в борг за іпотечним кредитом під заставу вже наявної квартири і не зміг виконати зобов`язання, квартира відбирається на користь банку. Однак це крайній захід. Як правило, навіть банки йдуть на поступки і вважають за краще швидше переглянути договір, ніж відбирати майно. Крім того, якщо в даному приміщенні проживають неповнолітні, то позбавлення права власності та виселення проводиться тільки з дозволу органу опіки та піклування, а воно видається, тільки якщо у дітей є інше житло.

У деяких випадках право власності на майно відбирається на користь держави. Це відбувається, якщо, наприклад, житлове приміщення знадобилося для розміщення об`єктів державного або муніципального значення. В цьому випадку власнику зобов`язані виплатити компенсацію в розмірі ринкової вартості житла на даний момент.

Часто виникає питання про позбавлення власності на квартиру і виселення в зв`язку з несплатою комунальних платежів. Однак за статтею 236 Цивільного кодексу людина може тільки добровільно відмовитися від права власності на будь-яке майно, позбавляти його будинку і виселяти силою ніхто не має права. Якщо ж квартира не приватизована, виселення проводиться в гуртожиток на мінімальну площу.

Спадкодавець вправі розпорядитися своїм майном за життя і відписати належну йому квартиру будь-якій особі. В цьому випадку успадкування буде відбуватися по оголошеному заповітом. Однак з цього правила є винятки. Якщо на день смерті заповідача у нього були непрацездатні батьки, діти або чоловік, вони в обов`язковому порядку отримують частку у спадщині. Причому ця частка складе половину від тієї частини, яку вони успадкували б за законом при відсутності заповіту.

Однак це положення має одну особливість - обов`язкова частка пріоритетно виділяється з решти, не наведених у заповіті майна спадкодавця (при його наявності). Таким чином, щоб позбавити недостойних на вашу думку прямих спадкоємців права на квартиру, недостатньо тільки скласти заповіт на іншу особу. Необхідно виключити ймовірність отримання обов`язкової частки у праві на зазначену нерухомість. Для цього у вас повинно залишатися незавещаним частина майна (грошові вклади, автомобілі, цінні папери та ін.). У цьому випадку право обов`язкової долі не пошириться на квартиру.

Якщо ви не впевнені чи неможливості реалізації подібного поділу майна розгляньте варіант оформлення договору довічної ренти на квартиру з особою, обраним вами в якості спадкоємця. Подібний договір має на увазі ваше довічне утримання платником ренти, також ви зберігаєте право проживання в зазначеній квартирі. Оформивши ренту і щомісяця отримуючи виплати, ви можете бути впевнені, що ваша квартира не відійде небажаним спадкоємцям. Так як право власності на нерухомість переходить до рентодателю в момент реєстрації договору.

Ще одним способом позбавити спадкоємців права на квартиру може стати варіант продажу або дарування вами даної нерухомості. Причому, щоб уникнути визнання угоди недійсною родичами після вашої смерті, варіант оформлення купівлі-продажу краще. Так як договір дарування, як безоплатний, має більше шансів бути оскарженим в суді.