Що таке депривація
Термін походить від латинського deprivatio (втрата, позбавлення), що означало в церковному побуті Середньовіччя позбавлення духовного особи дохідної посади. Через кілька століть термін став широко вживаним завдяки психіатра Джону Боулбі. Він вважав, що діти, які були позбавлені материнської любові в ранньому дитинстві, відчувають виражену затримку у фізичному, емоційному та інтелектуальному розвитку.
В середині ХХ століття американськими вченими з університету Мак-Гілла було проведено випробування за участю декількох добровольців. Їм пропонувалося пробути в спеціальній камері якомога довше. Вони були огороджені від усіх зовнішніх подразників - випробовувані лежали в невеликому замкнутому приміщенні, їх руки були вставлені в окремі відсіки, на очах були затемнені окуляри, зі звуків - тільки гул кондиціонера. В результаті, більшість виявився неспроможним витримати такі, здавалося б, досить комфортні умови, довше трьох днів.
Позбавлені звичної зовнішньої стимуляції, люди стали відчувати псевдоощущенія, галюцинації. Вони лякалися цих переживань, вимагали припинити експеримент. Так був зроблений висновок про важливість зовнішньої сенсорної стимуляції, отримані дані доводили, що сенсорна депривація веде до деградації розумових процесів і патологій особистості.
Виділяють наступні види депривації.
Сенсорна - викликається при нестачі або відсутності інформації про навколишній світ, одержуваної від органів почуттів. Цей вид депривації властивий немовлятам, які з народження виявляються в дитячих установах.
Когнітивна - виникає при неможливості ефективно пізнавати світ, частій зміні культурного середовища, відсутності задовільних умов для придбання різних навичок.
Емоційна - може викликатися при розриві емоційних зв`язків, наприклад в разі смерті близького. Припинення емоційного взаємодії дитини з матір`ю породжує первинну тривогу, яка посилюється з часом. В умовах емоційної депривації діти виявляються нездатними до конструктивних соціальних контактів. Недолік батьківської любові накладає відбиток на весь період формування особистості.
Соціальна - виникає в результаті соціальної ізоляції, наприклад, при знаходженні в тюрмі, інтернаті чи будинку для літніх людей.
Депривація може бути явною і прихованою. Причини явною очевидні і ясно спостерігаються. Прихована ж депривація виникає при сприятливих зовнішніх умовах. Крім того, в соціології існують поняття відносної і абсолютної депривації. Відносна депривація - це суб`єктивне болісне переживання розбіжності чекань і можливостей. Абсолютна депривація - об`єктивна неможливість для індивіда задовольняти свої базові потреби.
Наслідком депривації практично завжди є виражена затримка в освоєнні соціальних, гігієнічних навичок, розвитку дрібної моторики, мови, поява тривоги, страхів, втрата апетиту, безсоння, пригніченість і депресія, що ведуть до виснаження організму. В особливо важких випадках можуть розвинутися психози з галюцинаціями, маренням, розладами пам`яті.
