Як спробувати змінити життя дітей-сиріт
Діти-сироти, які перебувають на повному державному забезпеченні, виходячи з дитячого будинку, виявляються мало пристосовані до життя в суспільстві. Самостійність виявляється для них занадто складним завданням, тому, на жаль, такий низький відсоток сиріт, які зуміли успішно адаптуватися в суспільстві.
1
Для того щоб перехід від життя в умовах інтернату до самостійного проживання став для дітей-сиріт найбільш плавним і безболісним, необхідна продумана програма постинтернатной адаптації та соціальної реабілітації випускників дитячих інтернатних установ, яка включає в себе формування елементарних побутових навичок, трудову і соціальну адаптацію підлітків- сиріт.
2
На жаль, випадки, коли випускник дитячого будинку не вміє навіть заварити собі чай - це не перебільшення, а сумна реальність. Життя в умовах дитячого будинку в побутовому відношенні досить комфортна: вихованці забезпечуються готовою їжею, і поняття не мають, як ця їжа потрапляє до них на стіл. Вони користуються одягом і предметами побуту, але не мають навичок дрібного ремонту одягу, прання, прибирання приміщення - адже все це робить для них і за них персонал дитячого будинку.
3
Програма виховання і навчання дітей в дитячому будинку обов`язково повинна включати в себе систематичні заняття з формування елементарних побутових навичок. Діти, котрі виховуються в інтернаті, повинні, як і діти, які ростуть в сім`ї, мати уявлення про те, як приготувати елементарні страви, навести порядок в приміщенні, в якому вони живуть, зробити дрібний ремонт одягу та т.п. Чим більш систематичним буде такий досвід, тим міцніше діти засвоять навички самообслуговування, необхідні їм у житті.
4
Особливі «відносини» у дітей-сиріт, які виховуються в дитячих будинках, складаються з грошима. Не бачачи прямій залежності між роботою дорослих і матеріальною винагородою, яке вони за це отримують, і побутовими умовами, в яких в результаті існує сім`я, діти-сироти не розуміють істинної вартості грошей, не мають досвіду розподіляти кошти на різні потреби, а також мають слабке уявлення про трудову діяльність. Завдання людей, які працюють з підлітками-сиротами, не тільки познайомити своїх вихованців з способами заробляння грошей, але і з принципами їх раціонального розподілу.
5
Соціальна адаптація також має важливе значення для подальшої успішної життя випускників дитячих будинків. Дитина, яка виховується в умовах інтернату, відрізняється від дитини, що проживає в сім`ї за своїм психо-емоційному розвитку: він не бачить, як старші виконують свої соціальні ролі (дружина, батьки), у нього слабо сформований навик емоційної прихильності і адекватного емоційного реагування на різні життєві ситуації. Особливо це стосується дітей, з дитячого віку знаходяться в дитячому закладі. Формування і корекція психо-емоційної сфери у підлітків-сиріт вимагає особливої уваги і спеціальної цілеспрямованої роботи.
6
Крім того, випускники дитячого будинку мають дуже туманне уявлення про те, як «влаштована» життя суспільства поза дитячого закладу. Їм складно зорієнтуватися, в які організації звертатися, щоб вирішити елементарні побутові питання: отримати допомогу та субсидії, влаштуватись на роботу, віддати дитину в дитячий сад і т.д. Проблема ускладнюється ще й тим, що коло спілкування випускників дитячих інтернатних установ обмежений: як правило, вони продовжують спілкуватися зі своїми товаришами по дитячому будинку, такими ж недосвідченими в даних питаннях.
7
Завдання людей, що займаються соціальною адаптацією підлітків-сиріт - забезпечити їм необхідне соціально-педагогічний супровід хоча б в перший час після того, як вони покинуть дитячий будинок. У суспільстві вважається нормальним, коли молодій людині батьки допомагають влаштуватися на роботу, облаштувати житло, вирішити інші соціально-побутові проблеми, просто підтримати психологічно в складних життєвих ситуаціях. Підлітки-сироти позбавлені такої підтримки: у них немає близьких значущих дорослих, до яких вони могли б звернутися за допомогою і порадою.
8
Отже, таку функцію повинні взяти на себе працівники соціальних служб. Необхідні реабілітаційні центри для випускників дитячих будинків. Працівники таких центрів хоча б частково забезпечать підлітку підтримку і допомогу в період його адаптації до життя в суспільстві після виходу з дитячого будинку.
Статті за темою "Як спробувати змінити життя дітей-сиріт"
Оцініть, будь ласка статтю
Ще статті розділу