У сучасному світі проблема покинутих дітей не втрачає своєї актуальності. На даний момент особливу значимість прийняло явище соціального сирітства. Воно має на увазі відмову батьків від виховних функцій через неможливість або небажання їх здійснювати. У такому випадку діти при живих батьках набувають статусу соціального сироти. Основними причинами для такого кроку стають: по-перше, добровільна відмова батьків від дитини-по-друге, втрата батьками дитини внаслідок природних лих або соціальних потрясеній- по-третє, позбавлення батьківських прав.
Навіть в спеціалізованих установах, де діти-сироти знаходяться на повному державному забезпеченні і отримують матеріальну підтримку, вони стикаються з психологічними проблемами, вирішити які міг би лише сімейне вогнище. Їм не вистачає належної уваги з боку дорослих, теплих почуттів та емоційної підтримки. Саме тому держава, спираючись на поточне законодавство, віддає перевагу сімейним формам влаштування дітей, так як в умовах батьківського піклування дитина успішно розвивається і проходить процес соціалізації.
Особливої важливості набуває соціальна робота з даною категорією дітей. Зміст діяльності з підтримки сиріт полягає в захисті їх прав, соціальної реабілітації та адаптації, допомога в працевлаштуванні, а також забезпечення житлом. Виконання представлених завдань покладається на органи опіки та піклування. Однак на початковому етапі головною метою стає виявлення дітей, які потрапили у важку життєву ситуацію. Дитина може стати жертвою недобросовісних батьків, які забули про свої виховних функціях зважаючи алкогольної залежності, або через неможливість забезпечувати його зміст.
