Вперше образ відьми виникає у Гоголя в одній з найстрашніших повістей циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки» - «Вечір напередодні Івана Купали». Стара відьма, яка з`являється в купальську ніч, більше нагадує Бабу Ягу. Її зморшкувате обличчя схоже на печене яблуко, а тіло зігнуте в дугу. До того ж їй притаманні риси перевертня і вовкулака. Вона вибігає на лісову галявину в образі великої чорної собаки, потім перетворюється в кішку і лише після окрику свого приятеля Басаврюка приймає облич потворною старої. Вчинки відьми жахають своєю жорстокістю: спочатку вона насичується кров`ю нещасного маленького Івася, а потім позбавляє життя Петра - головного героя повісті.
Відьма з іншої повісті циклу - «Майська ніч, або Утоплена» - типова зла мачуха з народних казок. Рум`яна білошкіра красуня виходить заміж за багатого сотника і, перетворившись в чорну кішку з залізними пазурами, намагається задушити свою юну пасербицю. Коли ж задум не вдається, відьма обманом змушує чоловіка прогнати рідну дочку з дому, тим самим підштовхнувши її до самогубства.
Мабуть, сама симпатична з гоголівських відьом - Солоха зі знаменитої «Ночі перед Різдвом». Як і належить поважає себе відьмі, вона літає вночі на мітлі і творить різні капості: приймає вигляд домашніх тварин, лякаючи сільських баб, краде молоко у корів і навіть краде з неба зірки в різдвяну ніч. Однак головна мета Солохи полягає в іншому. Сорокарічна красуня зачаровує всіх місцевих козаків: від заможного вдівця Чуба до самого голови.
Завершивши «Вечори на хуторі біля Диканьки», Гоголь повертається до теми нечистої сили в повісті «Вій», що увійшла в його наступний цикл - «Миргород». Саме тут письменникові вдалося створити самий багатогранний і зловісний образ відьми. Прекрасна молода панночка з довгими віями і розкішної косою перетворюється то в потворну стару, то в величезну собаку, п`є людську кров і губить нерозумних парубків. Чи не заспокоюється вона і після смерті, піднімаючись з труни і закликаючи всю знайому їй нечисть, щоб помститися став мимовільним винуватцем її загибелі Хоми Брута.
Існує версія, що великий письменник побоювався жінок, хоча і не був байдужий до їх красі. Можливо, саме тому він нерідко зображував їх в образах підступних, жорстоких і в той же час чарівних відьом.
