Під час навчання в Ніжинській гімназії Гоголь мріяв присвятити себе громадській діяльності на благо Росії. З цими думками він вирушив до Петербурга і, подібно до багатьох захопленим юним провінціалам, випробував тяжке розчарування.
Псевдоніми молодого Гоголя
На початку своєї літературної діяльності Микола Васильович також отримав важкий удар по самолюбству. У 20 років він видав свою першу книгу - романтичну поему «Ганц Кюхельгартен», опубліковану під псевдонімом В. Алов. Книга піддалася жорстокій критиці. У підсумку автор-скупив і спалив все нерозпродані екземпляри. До кінця життя він так нікому і не відкрив таємницю свого першого псевдоніма.
Першою творчою удачею Гоголя стали прославили його «Вечори на хуторі біля Диканьки». Смішні і страшні, засновані на глибокому знанні народного фольклору історії викладалися від імені пасічника, якого звали Рудий Панько. Новий псевдонім містив досить прозорі натяки на особистість письменника: «Рудий» позначало «рудий» по його кольором волосся, а Панько - це ім`я його діда Панаса.
Незважаючи на гучний успіх, Гоголь продовжував писати під псевдонімами: Г. Янов, П. Глечик, ОООО. Це тривало до тих пір, поки Бєлінський в пресі не дорікнув йому на постійні спроби сховатися під чужими іменами. Тоді Микола Васильович зрозумів, що далі переховуватися немає сенсу й почав видаватися під власним ім`ям.
Загадки життя і смерті письменника
Протягом всього свого життя Гоголь був одержимий всілякими фобіями. Він щиро вірив у пророцтва і нечисту силу, що й знайшло відображення в його ранніх творах. Одна із загадок письменника пов`язана з чи не найбільш містичним з його творів - повістю «Вій». Сам Гоголь стверджував, що передав в ній народний переказ, нічого в ньому не змінивши. Але дослідникам його творчості до цих пір не вдається знайти жодного фольклорного твору, хоча б віддалено нагадував «Вій».
У 1839 році, під час поїздки в Італію, Гоголь перехворів малярією. Згодом вона стала причиною важкого психічного розладу, який став причиною ранньої смерті письменника. У ніч на 12 лютого 1852 Гоголь спалив свій портфель з хранившимися в ньому рукописами. Довгий час вважалося, що їм був спалений другий том «Мертвих душ». Однак пізніше рукопис (або, принаймні, її частина) була виявлена. Навряд чи коли-небудь стане відомо, що саме було спалено в ту фатальну ніч.
Після цього письменник остаточно впав у свої фобії, найбільшою з яких був страх, що його поховають живцем. Мабуть, тому після його смерті, що послідувала за все через 9 днів після спалення рукопису, пішли чутки, що його все-таки поховали живим.
