Справжні русалки живуть у прісній воді, море - це місце існування морських дів. Саме вони наділені риб`ячим хвостом, у русалок ж - звичайні людські ноги, адже колись все вони були земними дівчатами і ходили по землі. Прекрасна панночка з повісті Гоголя «Майська ніч, або Утоплена», загинувши з вини злої мачухи-відьми, стає предводителькою русалок. Гоголь описує їх як блідолицих і прекрасних дівчат в довгих білих сорочках, чиї прозорі тіла ніби світяться зсередини. Ночами вони водять хороводи і граються на березі.
Слід зазначити, що русалками стають далеко не всі утоплениці, а лише деякі з них. Перш за все, ті, хто подібно гоголівської панночку з власної волі кинувся в воду. Потім - дівчата, які потонули, купаючись без хреста на тілі, а також померлі нехрещеними новонароджені дівчатка. Часом русалки самі знаходять собі нових подруг: побачать дівчину, що мала необережність поодинці відправитися в ліс, закрутять її в хороводі і захоплять за собою.
На відміну від морських дів, які, якщо вірити Андерсену, живуть 300 років, вік прісноводних русалок недовгий. Їм відпущено всього 7 років, і з кожним роком вони стають все більш блідою і прозоріше, поки зовсім не розчиняться у воді. Однак шкодувати їх не варто: русалки підступні і дуже небезпечні. Будь-якого зустрів їм під час лісових прогулянок при Місяці подорожнього вони залоскочуть або закрутять у танок до смерті.
Одне з улюблених занять русалок - гойдатися на гілках дерев, особливо на гнучких гілках плакучої верби. На гілках сидить і русалка з знаменитого передмови до поеми Пушкіна «Руслан і Людмила». А тому не мають рації ті численні художники, які звикли зображати її у вигляді морської діви з риб`ячим хвостом.
