Що таке гротеск

Гротеском, згідно Великої Радянської Енциклопедії, називають також орнамент, в якому своєрідним чином переплітаються людські форми, маски, рослини, тварини. Саме таким є древній ліпний орнамент, знайдений при розкопках в Римі.

У декоративних розписах епохи Відродження також використовували гротеск. Одними з найбільш знаменитих творів є фрески в Лоджіях, виконані за ескізами Рафаеля (1519) і розписи в апартаментах Борджіа в Ватикані художника Пінтуріккьо (1493).

В літературі і мистецтві гротеск - тип художньої образності, заснований на гіперболи, сміху, контрасті і поєднанні карикатури і правдоподібності, реального і фантастичного, трагічного і комічного.

Гротеск спрямований на вираження основних проблем людського життя і протиріч буття. Однак створений в цьому стилі світ не можна розуміти буквально і однозначно розшифровувати.

Прийоми гротеску використовував в своїх комедіях Аристофан. Пізніше до нього вдавався середньовічне мистецтво (персонажі тваринного епосу, фігури химер на соборах).

Пік найвищої популярності гротеску припав на епоху Ренесансу. У цьому стилі створювали свої твори багато художники, письменники і поети. Найбільш відомі з них - «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле, «Похвала глупоті» Еразма Роттердамського, графіка Калло, живопис Босха і Брейгеля.

Ренесансний гротеск висловлював вільність народу і був пройнятий демонстративним антіаскетізмом.

З плином часу жанр став гостро сатиричним (Франсиско де Гойя, Джонатан Свіфт). З`явився також романтичний гротеск (Віктор Гюго, Ернст Теодор Амадей Гофман).

У 19 столітті гротеск придбав популярність у реалістів. Він був характерний для творів Оноре Дом`є, Чарльза Діккенса, Гоголя, Салтикова-Щедріна.

Модерністські настрої 20 століття зробили гротеск характерною формою мистецтва. Його широко використовували в своїй творчості модерністи, експресіоністи і сюрреалісти (Ежен Йонеско, Самуель Беккет, Сальвадор Далі).

Модерністський гротеск пронизаний свідомістю абсурдності буття і страхом життя. Його мотиви, а також ідеї, властиві реалізму, присутні в творчості багатьох художників і письменників того часу - Кафки, Булгакова, Шагала, Пікассо.

Прийоми гротеску використовували в своїй творчості Ярослав Гашек, Чарлі Чаплін, Бертольд Брехт.

У цьому ж стилі написані деякі твори радянського мистецтва - п`єси-казки Шварца, сатиричні комедії Маяковського, опера-казка «Любов до трьох апельсинів» Прокоф`єва.

Гротеск характерний також для деяких комічних жанрів - фарсу, клоунади, памфлету, карикатури.