Швидше за все, пов`язано це було з бурхливим зростанням населення в країні. На всіх їжі не вистачало і жителі нарізали всю їжу на шматочки, щоб було простіше ділити на багато людей і швидше готувати. Коли страва дрібно нарізане, його не треба обробляти і зручно брати паличками, які прості і дешеві. Таке нововведення поширилося по всій країні.
Деякі історики пов`язують падіння популярності ножа з вченням такого мудреця, як Кун-Цзи. Західний світ знає його по імені Конфуцій. Філософ вважав себе вегетеріанцев і протестував проти використання ножа.
Ідеї мудреця сильно впливали на сучасників, тому «авторитет» паличок міг цілком бути піднятий завдяки йому. Через кілька десятиліть палички поширилися в сусідні країни: В`єтнам, Корею, Японію. Японці ж спочатку робили їх з бамбука, використовуючи тільки в релігійних цілях.
Коли правили великі китайські династії, аристократичні родини їли паличками зі срібла. Це робилося в надії уникнути отруєння. Вважалося, що палички почорніють при контакті з чимось токсичним. Але це не завжди так, наприклад, при контакті з ціанідом палички ніяк не зреагувала б. Залишився б непоміченим миш`як і безліч інших отрут.
Для багатьох дивно, чому азіати їдять рис паличками, адже його простіше брати ложкою. В Азії готують круглозерний рис, який легко може склеїтися в грудки, а це значить, що його легко можна їсти за допомогою паличок.
Деякі компанії Азії, що виробляють електронні пристрої та мікросхеми, перш ніж прийняти на роботу людину, перевіряють, як він поводиться з паличками. Таким чином вони дізнаються, наскільки хороша його дрібна моторика і координація рук, необхідна для збирання продукції.
