Дебіторська заборгованість
Дебіторська заборгованість являє собою суму грошових коштів, які підприємство планує отримати від своїх контрагентів, тобто партнерів, клієнтів або інших осіб, з якими воно взаємодіє. При цьому, зрозуміло, мова йде про суми, для отримання яких є певні юридичні підстави у вигляді укладених контрактів або договорів.
Дебіторська заборгованість може утворюватися різними способами. Наприклад, вона може виникнути в ділових взаєминах між двома комерційними підприємствами, які є давніми партнерами і тому довіряють один одному. При цьому, якщо одне з них є клієнтом іншого, то постачальник може надати клієнту необхідний товар з відстрочкою платежу. Таким чином, протягом деякого часу буде існувати ситуація, коли товар вже поставлений клієнту, але клієнт ще не перерахував кошти в якості оплати за цей товар. В результаті сума, належна до отримання в якості оплати, і буде представляти собою дебіторську заборгованість.
Дебіторську заборгованість прийнято відносити до оборотного капіталу підприємства, оскільки зазвичай компанія розраховує, що протягом певного часу отримає ці гроші і зможе використовувати їх у своїх цілях. Однак великий обсяг дебіторської заборгованості може загрожувати нормальному функціонуванню компанії: наприклад, якщо вона не може здійснити поточні платежі або погасити кредити, оскільки належні їй гроші ще не надійшли на рахунки фірми від боржників.
Види дебіторської заборгованості
У сучасному бухгалтерському обліку виділяють кілька основних видів дебіторської заборгованості, яку бухгалтери на своєму професійному сленгу часто називають просто «дебіторкою». Так, якщо контракт або договір між організацією і її боржником має на увазі, що борг повинен бути виплачений протягом 12 місяців, то така заборгованість вважається короткостроковій. Якщо ж термін виплати боргу перевищує 12 місяців, ця заборгованість відноситься до виду довгострокових.
Крім того, слід мати на увазі, що дебіторський борг вважається нормальним протягом тимчасового періоду, який передбачений договором. Так, наприклад, якщо умови угоди між постачальником і клієнтом припускають, що погашення боргу має бути здійснене протягом місяця з моменту поставки, в ході цього місяця постачальник не має юридичних підстав висувати претензії до клієнта. Однак після закінчення цього терміну дебіторська заборгованість набуває характеру простроченої, і для її стягнення постачальник має право звернутися до суду.
