Варіатор: в чому він виграє у механіки і автомата

Вперше прототип варіатора був придуманий в 1490 році Леонардо да Вінчі. Перші ж автомобілі з даним типом трансмісії були спроектовані в середині двадцятого століття. Варіатори бувають декількох видів: тороїдальні, ланцюгові, кліноременниє і так далі. Найбільш поширений кліноременний варіатор. Варіатор працює інакше, ніж коробка передач. У ньому відсутні фіксовані передачі (перша, друга, третя і т.д.), тому їх число нескінченно, а перемикання відбувається дуже плавно, без стрибків. Дозволяючи автомобілю не глухнути на світлофорі і плавно рушати з місця, варіатор захищає від перевантаження деталі двигуна. Переваги варіатора неоціненні не тільки на шосе або в місті, а й на бездоріжжі. Наприклад, при підйомі він не дозволить автомобілю з`їхати назад. Навіть якщо водій при підйомі на схил буде тиснути на педаль газу, варіатор не залишить високу передачу включеною. Шківи варіатора займуть таку позицію, при якій крутний момент збільшиться на виході з коробки. Деякі водії можуть зніяковіти, чуючи на всіх режимах роботи однаково рівний звук двигуна. При різкому прискоренні не вийде добитися «гарчання», адже «розумна» електроніка, що оптимізує роботу мотора, змушує його функціонувати в режимі номінальної потужності. Завдяки перерахованим вище факторам, авто з варіатором має перевагу перед транспортними засобами з іншими передавальними пристроями. Це економія палива, більш прискорений набір швидкості, оптимізація навантаження на елементи приводу та двигуна. Оскільки роботою останнього управляє електроніка, робота відбувається в «щадному» режимі, що знижує число робіт з обслуговування і ремонту. При цьому шум мотора набагато тихіше, а кількість шкідливих речовин у відпрацьованих газах значно нижче, ніж в інших аналогічних моделях.