Уважно розгляньте всі позначення на автомобілі, двигуні і в супровідних документах. Автоматична коробка передач часто позначається буквами А чи АТ. Варіатор завжди позначається поєднанням символів CVT.

Зберіть максимум інформації про автомобілі. Джерелами інформації можуть бути різні автомобільні видання, каталоги, інтернет, спеціальна технічна та довідкова література. Таким чином, ви будете точно знати тип трансмісії, який міг бути встановлений на конкретну марку авто.

Зробіть пробну поїздку на машині. Основна відмінність варіатора від автомата в тому, що при перемиканні передач автомат дає характерні відчутні поштовхи з одночасною зміною кількості обертів, яке можна визначити як по тахометрі, так і на слух.

Врахуйте, що сучасні варіатори з фіксованими діапазонами при спокійній їзді досить точно копіюють роботу автомата. Тому відсутність поштовхів можна визначити тільки при динамічному розгоні. Двигун з варіатором при різкому натисненні педалі газу «зависає» на певній кількості оборотів, і автомобіль розганяється без поштовхів і при нерухомій стрілкою тахометра.

Під час поїздки знайдіть ділянку дороги з рухом в гірку. Загальмуйте на цій ділянці автомобіль і відпустіть педаль гальма. Автомат не буде відкочуватися назад, а почне повільне рух вперед, варіатор навпаки - злегка відкотиться назад, і руху на холостих обертах не буде. Цей спосіб визначення підходить тільки для тих воротарів, які не мають режиму зупинки при відкочування.

Не звертайте уваги на рекомендації, що радять розрізняти автомат і варіатор по позначенням режимів їх роботи. Це занадто ненадійний варіант, сильно відрізняється в залежності від марки і моделі автомобіля. Крім того, позначення режимів на автоматах і варіатора може бути однаковим.

Якщо ви все ще сумніваєтеся в типі встановленої трансмісії, остаточну відповідь отримаєте на фірмовій станції технічного обслуговування. Досвідчені фахівці зможуть з першого погляду на днище автомобіля сказати: варіатор це або автомат.

Принцип її роботи заснований на взаємодії двох шківів з розсувними конічними половинками, з`єднаними між собою особливим ременем. Залежно від режиму роботи двигуна, шківи зсуваються або розсуваються, змінюючи площу зіткнення ременя з ними, чим забезпечується необхідне передавальне відношення. Але тут виникає одна проблема, про яку варто згадати. Адже далеко не всі власники автомобілів присвячені в тонкощі їх внутрішнього устрою, а багатьом це просто і не потрібно.

Одним словом, як визначити в машині наявність даного агрегату, якщо в техпаспорті про це нічого не сказано і вже тим більше відсутні будь-які зовнішні ознаки? Залишається одне - сісти за кермо. Дійсно, зовнішні відмінності від машини, де встановлена звичайна АКПП, відсутні.

Однак як тільки заробив двигун, і машина рушила з місця, можна відчути різницю. У автомобіля, оснащеного варіатором, відсутні фіксовані передачі. Там кожна передача відповідає ступеню навантаження на двигун, і перемикання між ними відбувається дуже плавно, практично непомітно.

Про наявність варіатора можна дізнатися з перших секунд розгону. Замість звуків, характерних для роботи АКПП, водій почує щось, що нагадує дзижчання швейної машинки. Ось, наприклад, як поводиться Honda Civic з 1.6L бензиновим двигуном після скидання газу. Спочатку вона гальмує за рахунок роботи двигуна, потім обороти знижуються до неодружених, що призводить до граничного зменшення передавального відносини трансмісії. Виникає відчуття їзди на нейтральній передачі.

Якихось особливостей користування гальмівною системою в автомобілі з варіатором немає. При роботі на граничних навантаженнях (режим «Sport») двигун починає видавати монотонний, досить гучний звук, і на цій «високій ноті» машина продовжує свій стрімкий розбіг.

Селектор трансмісії практично ідентичний тому, що стоїть на АКПП. Автомобіль з варіатором не менш упевнено себе веде і на гірських трасах, ні в чому не поступаючись своїм конкурентам. Таким чином, мова може йти про головне достоїнство варіатора - можливості більш зручного і комфортного перемикання швидкостей під час руху.