створення НАТО
Створення блоку НАТО було сприйнято Радянським з негативом, про це говорить звернення МЗС до уряду Англії, з якою у СРСР був укладений союзний договір. У ньому наголошується, що СРСР розглядає вступ Англії в НАТО як акт, що суперечить раніше підписаним договором 1942 року.
Незважаючи на ставлення до створення НАТО як до загрози національній безпеці, союзні зв`язку СРСР з США і Англією мали шанс на продовження після закінчення війни, але цьому завадило бажання Сталіна нав`язати нову війну для встановлення комунізму і на Заході. На думку істориків, новий момент, щоб змінити відносини в кращу сторону, з`явився лише після смерті «вождя» і приходу до влади в США Дуайта Ейзенхауера.
Саме він озвучив ті принципи, які складали систему міжнародної безпеки в ключі створення міцних мирних відносин 16 квітня 1953 року. Також Ейзенхауер віддав велике значення виникла в той час загрози ядерної війни і запропонував радянській владі змінити хід історії, закінчивши виступ словами: «Ми готові до цього, чи готові ви?».
Щоб дати позитивну відповідь, керівництву СРСР також належало обговорити проблему забезпечення колективної безпеки в Європі на нараді міністрів закордонних справ в Берліні на початку 1954 року. Тут представники США, Великобританії і Франції запевняли присутніх в тому, що НАТО - організація оборонного характеру і бачить в СРСР майбутнього партнера. Після цього Хрущов розпоряджається направити в НАТО пропозицію про вступ. З цим же наміром виступають Мінськ і Київ, як співзасновники ООН. У документі йшлося про те, що створення борються військових блоків ставало причиною розв`язання світових війн, і пропонувалося змінити політику створення протиборчих військових груп на політику ефективної взаємодії всіх європейських країн, підтримку і сприяння справі миру.
Відмова СРСР у вступі в НАТО
7 травня 1954 року США, Франція і Англія відмовили прийняти Радянський Союз, Білорусь і Україну в члени НАТО. Серед причин було вказано, що «нереальна природа пропозиції не заслуговує обговорення».
14 травня 1955 року між СРСР, Албанія, Болгарія, Чехословаччина, Східна Німеччина, Угорщина, Польща та Румунія підписують Варшавський договір, за яким створюється єдине військове командування, штаб розташовується в Москві, а радянські війська отримують право розміщення на території країн-учасниць. Протистояння ж двох систем, сформованих в результаті дії двох військових блоків, призвело до інцидентів у багатьох країнах: В`єтнамі, Афганістані та інших.
