Створення та діяльність ОВС
Безпосередньо в момент створення організації, 14 травня 1955 року народження, Варшавський договір підписали вісім країн - Албанія, Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка (НДР), Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина. Через кілька днів 5 червня того ж року, договір вступив в законну силу.
Угода між учасниками передбачало, що при здійсненні діяльності в рамках міжнародних відносин кожна з країн-учасниць зобов`язалася прагнути уникати застосування насильства чи загрози його застосування. Однак в разі, якщо така загроза або власне насильство були б застосовані до самої країні, що підписала Варшавський договір, інші його учасники повинні були усіма доступними їм способами надати допомогу постраждалій країні. При цьому в такій ситуації не виключалося і застосування військової сили.
Діяльність ОВС полягала переважно в проведенні спільних військових навчань: великі маневри проводилися в 1963, 1965, 1967, 1968, 1970, 1981 і 1982 роках. Крім того, в 1979 році спільну глобальну систему радіоелектронної розвідки, що використала інструментарій, який перебував у розпорядженні країн, що підписали ОВС, а також В`єтнаму, Монголії й Куби.
Оскільки спочатку договір було підписано в якості документа, що має певний термін дії, то через 30 років, тобто в 1985 році, термін його дії закінчувався. Тож 26 квітня 1985 року країни, що підписали первісну версію договору, уклали угоду про те, що прописані в ньому положення будуть вважатися дійсними ще протягом 20 років.
розпад ОВД
Проте, Організація Варшавського договору припинила своє існування ще до закінчення терміну дії цієї угоди. У 1968 році з її складу офіційно вийшла Албанія. Військові підрозділи ОВС були ліквідовані майже 20 років по тому, в 1990 році, а 1 липня 1991 року було підписано протокол, що засвідчив би повне припинення дії положень Варшавського договору.
