Підписання Варшавського договору
У травні 1955 року на проведеному в Варшаві нараді європейських держав, в порядку денному якого стояли питання забезпечення миру і безпеки, керівники ряду країн підписали Договір про дружбу, взаємодопомогу і співпрацю. Ухвалення документа відбулося 15 травня, при цьому ініціатива підписання договору належала Радянському Союзу. Крім нього, в фактично створений військовий блок увійшли Чехословаччина, Болгарія, Польща, Угорщина, Албанія, НДР і Румунія. Угода була підписана на тридцятирічний термін, який згодом був продовжений. Так з`явилася Організація Варшавського Договору.
Договір передбачав, що підписали його в міжнародних відносинах стануть утримуватися від загрози застосування сили. А при збройному нападі на одну з країн-учасниць договору інші сторони зобов`язалися надати їй допомогу всіма наявними засобами, не виключаючи і військової сили. Одним із завдань блоку було збереження комуністичної влади в країнах Центральної та Східної Європи.
Світова спільнота розуміло, що Організація Варшавського Договору стала цілком виправданим і адекватною відповіддю на створення блоку НАТО, наполегливо прагнув розширити свій вплив в Європі. З цього моменту виникло і тривало досить довго протистояння двох військових організацій світового масштабу.
Характер і значення Організації Варшавського Договору
В рамках Варшавського блоку діяв особливий військовий рада, який керував Об`єднаними збройними силами. Існування військового і політичного союзу соціалістичних держав дало юридичні підстави для участі радянських військових підрозділів в придушенні антикомуністичного заколоту на території Угорщини і в більш пізніх події в Чехословаччині.
Найбільшу вигоду від участі в Організації Варшавського Договору отримав Радянський Союз, військовий потенціал якого був основою політичного блоку. Підписаний у Варшаві договір фактично дав СРСР можливість при необхідності без перешкод використовувати територію союзницьких країн для базування своїх збройних сил. В рамках договору радянські війська отримали цілком законне право розмістити свої війська майже в самому серці Європи.
Пізніше з`ясувалося, що всередині країн, що підписали договір, існують складні для протиріччя. Через внутрішні розбіжності Албанія вийшла з договору. Свою виняткову позицію по відношенню до блоку не раз відкрито демонструвала Румунія. Однією з причин розбіжностей було прагнення СРСР встановити жорсткий контроль над арміями інших країн, що входять в блок.
Після падіння Берлінської стіни і по країнам Центральної Європи прокотилася хвиля «оксамитових» революцій, військовий блок соціалістичних країн втратив свою основу. Формально Організація Варшавського Договору завершила своє існування в липні 1991 року, хоча фактично вона розпалася вже в кінці 80-х років.
