Що таке лексика

вивченням лексики займаються різні науки. Словниковий склад мови або діалекту - предмет вивчення лексикографії та Марію. Стилістика і поетика вивчають словники окремих письменників і конкретних творів. Лексика - основна складова частина будь-якої мови. Саме вона дозволяє називати предмети тільки їм притаманними іменами, що і робить можливим розуміння. Вона передає відомості про різні об`єкти і діях, і це дозволяє зберігати й накопичувати знання, а також передавати їх наступним поколінням. Лексикою будь-якої мови називають весь його словниковий запас, незалежно від того, наскільки часто вживається те чи інше слово. Словник може бути активним і пасивним. Активна частина - той запас слів, яким постійно користується більшість населення або окрема людина. Вони використовуються в усній і письмовій мові. Це переважна більшість слів сучасної мови, які не є професійними термінами, архаїзмами і т. П. Крім активної частини, є ще пасивна. Стосовно до окремої людини це ті слова, які він розуміє, але в мові з тих чи інших причин не вживає. Якщо ж говорити про мову взагалі, то пасивна лексика є технічні та вузькопрофесійні терміни, історизм, архаїзми та цілий ряд інших словникових груп. Лексика являє собою досить складний «організм». Всі слова між собою пов`язані як за формою, так і за змістом. Деякі з них мають лише одне значення - і в цьому випадку говорять про однозначних словах, але є і багатозначні. Інші - збігаються за звучанням і написанням, але ніяк не пов`язані один з одним ні за значенням, ні за походженням. Їх називають омонімами. Є схожа на омоніми група, в якій написання і звучання збігаються в значній мірі, але все ж не повністю. У цьому випадку говорять про пароніми. Синоніми близькі за значенням, але можуть бути дуже далекі один від одного за формою. Значення антонімів прямо протилежні, і за формою вони теж не збігаються. Слова кожної мови діляться на тематичні групи - точно так само, як діляться на них і самі предмети або явища. Наприклад, в тематичну групу «посуд» входять слова «чашка», «гуртка», «ложка», «тарілка» і інші, теж позначають предмети, за допомогою яких людина готує їжу або якими він користується за столом. Деякі слова можуть входити в кілька тематичних груп. Походження у них загальне, але функціональне призначення предметів - різний. Словниковий запас будь-якої мови дуже неоднорідний за своєю емоційним забарвленням. У ньому обов`язково є нейтральні слова, які позначають предмет або дію взагалі. Але обов`язково присутні і їх синоніми, що дозволяють визначитися зі ставленням мовця. Губи можуть назвати устами або, наприклад, коржами. Перше значення - нейтральне, і саме воно вживається в переважній більшості випадків. Слово «уста» відносяться до піднесеної лексики, «високому штилю». «Коржики» - приклад низової розмовної лексики. Окрему групу становлять ідіоми -виражена, що позначають стійкі поняття. Значення їх зазвичай не відповідає значенням входять до них слів. Ця частина словникового запасу є предметом вивчення фразеології. Словниковий запас будь-якої мови не є чимось застиглим. Він постійно поповнюється й розвивається. Назви предметів або явищ утворюються одночасно з самими об`єктами. Дуже часто вони приходять з інших мов разом з предметами. Наприклад, в XVIII-XIX століттях в російську мову прийшло дуже багато слів з французької. В кінці минулого століття почався бурхливий проникнення англійських слів. Східні мови, грецьку та латину теж вплинули на російську мову. І такі взаємні впливи спостерігаються практично у всіх живих говірками. Досить великий вплив на розвиток лексики надає професійна термінологія. До якогось моменту вона є пасивною частиною мови, але може стати і його активної складової. Так сталося, наприклад, з комп`ютерної термінологією, яка спочатку була долею виключно програмістів, а тепер нею користуються навіть дошкільнята.