Симптоми неврозу нав`язливих станів
Невроз нав`язливих станів характеризується появою нав`язливих думок, спогадів, сумнівів і дій, які супроводжуються усвідомленням їх хворобливості і критичним ставленням до них. Найбільш розповсюдженим різновидом нав`язливих дій є ритуали - руху, дії, що супроводжуються неконтрольованими побоюваннями, страхами (фобіями) і сумнівами. В основі появи фобій лежать переживання страху смерті.
При поступовому розвитку неврозу симптомокомплекс є більш складним, поряд з фобіями з`являються нав`язливі думки і дії. До симптомів хвороби відносяться також общеневротіческіх прояви: стомлюваність, слабкість, утруднення концентрації уваги, підвищена дратівливість, порушення сну та ін.
Існує 3 типи перебігу неврозу нав`язливих станів. При першому спостерігається одноразовий напад хвороби, він може тривати тижнями, роками. Другий тип характеризується рецидивами, які чергуються з періодами повного здоров`я. Третій тип протікає безперервно з періодичним посиленням симптоматики.
стадії неврозу
Невроз нав`язливих станів протікає в 3 стадії. Для першої стадії характерні нав`язливі страхи. Вони з`являються під безпосереднім впливом травмуючих подразників. При другій стадії нав`язливі страхи спостерігаються тільки при очікуванні зустрічей з травмуючими обставинами. Третя стадія настає, коли у хворого з`являються нав`язливості під впливом уявлень про можливі зустрічі з травмуючими ситуаціями.
В ході розвитку неврозу відзначається зміна способів захисту, які використовуються пацієнтами для боротьби з нав`язливими. У початковому періоді застосовується уявний відхід від фобії, логічне самопереубежденіе. Надалі хворі намагаються уникати зустрічі з травмуючими моментами, нерідко втягуючи в захисні дії близьких.
Найбільш важкий перебіг захворювання, коли його початок припадає на періоди дитинства, юності, другого періоду зрілості і інволюції (36-65 років). Для гострого перебігу неврозу характерна поява тривожності, тривоги, невпевненості в собі. На піку захворювання нав`язливий страх супроводжується вираженими вегетативними симптомами. Після одужання фобії можуть загострюватися при життєвих невдачах і труднощах.
У разі підгострого перебігу неврозу риси нав`язливості, підозріливості зберігаються, ускладнюється їх структура, з`являються нав`язливі сумніви. Подібна форма захворювання відрізняється хвилеподібним плином з періодичними загостреннями, зумовленими психогенними факторами.
Лікування неврозу нав`язливих станів
Методами лікування неврозу нав`язливих станів є: медикаментозний, психотерапевтичний, біологічний. Медикаментозну терапію призначають у випадках тяжкого перебігу розладу. Її проводять в умовах стаціонару під наглядом лікаря. Для усунення депресивних станів застосовують антидепресанти ( «Флуоксетин», «Сертралін», «Кломіпрамін»). При тривожних станах призначають транквілізатори ( «Діазепам», «Клоназепам»). Хронічні розлади лікують за допомогою атипових психотропних препаратів (наприклад, «Кветиапин»).
Медикаментозне лікування поєднують з когнітивно-поведінкової терапією. Лікар виділяє індивідуальні фобії пацієнта і допомагає їх усвідомити. Головним завданням цього методу є вироблення усвідомленого реагування на нав`язливі думки без супроводу діями або ритуалами. Хворий повинен навчитися визначати, пригнічувати (або витісняти) несуттєві моменти в житті. Біологічний метод лікування обсесивно-компульсивного розладу використовують при дуже важких станах пацієнта. Для купірування нападів застосовують сильні психотропні препарати, що пригнічують нервову систему.
