Існування великої кількості елементів вимагало їх упорядкування та систематизації.
Історія відкриття періодичного закону
Спроби класифікувати хімічні елементи були й до Менделєєва. З них найбільш значущими виявилися три роботи: французького хіміка Бегуйе де Шанкуртуа, англійського хіміка Джона Ньюлендса і німецького вченого Юліуса Лотар Мейєра.
У роботах цих вчених багато спільного. Всі вони виявили періодичність зміни властивостей елементів залежно від їх атомної ваги, проте не змогли створити єдину систему, оскільки багато елементів в їх закономірності не знаходили свого місця. Яких-небудь серйозних висновків зі своїх спостережень вченим зробити також не вдалося.
Перший Міжнародний хімічний конгрес 1860 в Карлсруе зіграв ключову роль для виявлення періодичності.
Загальний закон, що розкриває суть співвідношень між атомними масами елементів, був відкритий Д.І. Менделєєвим в 1869 році. В цьому законі стверджувалося, що елементи виявляють періодичність властивостей, якщо розташувати їх по величині атомного ваги, і має очікувати відкриття ще багатьох елементів, схожих за властивостями з уже відомими речовинами, але мають більший атомний вагу.
Таблиця Менделєєва і її перші опубліковані варіанти
Чорновий варіант періодичної таблиці з`явився 17 лютого (1 березня по новому стилю) 1869 року а 1 березня був опублікований друкарський варіант в замітці «Досвід системи елементів, заснований на їхній атомній вазі і хімічній подібності». 6 березня професор Меншуткин зробив офіційне повідомлення про це відкритті на засіданні Російського хімічного суспільства.
У 1871 році Д.І. Менделєєв видав підручник «Основи хімії». Періодична система була приведена в ньому майже в сучасному вигляді, з періодами і групами.
Керуючись відкритою періодичністю, Менделєєв передбачив існування нових елементів і навіть описав їх властивості. Так, їм були детально описані властивості невідомих тоді елементів, позначених вченим як «екабор», «екаалюмінієм» і «екасіліцій». Пізніше ці речовини були експериментально отримані іншими хіміками (П. Лекок де Буабодраном, Л. Нильсоном і К. Вінклер), і відкритий Менделєєвим періодичний закон отримав загальне визнання.
Пояснити періодичний закон і обгрунтувати структуру періодичної системи в рамках науки 19 століття було неможливо. Пізніше це вдалося зробити за допомогою квантової теорії. А властивості елементів, так само як і властивості і форми їх сполук, залежать не стільки від атомної ваги, скільки, якщо бути точніше, від величини заряду ядра атома, тобто від порядкового номера елемента в сучасній менделєєвської таблиці.
