Байка - твір сатирично-повчального характеру - ніколи не була поширена в російській літературі. Байки А.Кантеміра, В.Тредіаковского, А.Сумарокова і І.Дмітріева в «золотий фонд» російської літератури не увійшли, нині вони забуті. Можна назвати лише двох вітчизняних письменників, яскраво проявили себе в цьому жанрі: Іван Крилов у 19 ст. і Сергій Михалков в 20 в. Але тільки І.Крилов увійшов в історію літератури саме як байкар: його комедії, трагедії та повісті забуті, байки ж продовжують видаватися, багато цитати з них стали крилатими словами.

Витоки байок І. Крилова

Сучасники нерідко називали Івана Крилова «російським Лафонтеном». Французький поет Жан де Лафонтен (1621-1695) теж прославився своїми байками, і з цієї точки зору його схожість з І. Крилова не викликає сумнівів. Але зіставлення двох письменників мало ще один важливий аспект: сюжети багатьох своїх байок І. Крилов запозичив у Ж.Лафонтена.

Найбільш близька до французького джерела байка «Вовк та ягня». Досить зіставити початок байки І. Крилова з дослівним перекладом першого рядка байки Ж.Лафонтена: «У сильного завжди безсилий винен» - «Доводи сильного завжди найкращі». Збігаються навіть деталі, наприклад, обидва поета «вимірюють» відстань між персонажами в кроках.

Сюжети деяких інших байок - «Бабка й мураха», «Ворона і лисиця», «Дуб і тростина», «Жаба і віл», «Розбірлива наречена», «Два голуба», «Жаби, що просять царя», «Мор звірів» - теж взяті у Лафонтена.

І. Крилов і Ж.Лафонтен

Запозичення сюжетів у Ж.Лафонтена подиву не викликає, адже І.Крилов його обожнював. І все ж байки І. Крилова не можна звести до «вільному перекладу» байок Ж.Лафонтена. За винятком «Вовка і ягняти», російський байкар зовсім інакше розставляє смислові акценти. Наприклад, у І. Крилова в байці «Стрекоза і Мураха» однозначно засуджується легковажність Бабки і заохочується працьовитість і передбачливість Мурахи. У байці Ж.Лафонтена «Цикада і Мурашка» засуджується і недолік «пані Мураха» (у французькій мові це слово жіночого роду), яка не любить давати в борг навіть під відсотки.

Втім, Ж.Лафонтен і сам в більшості випадків не був автором сюжетів своїх байок. Сюжети про вовка і ягня, цикади і мурашку, вороні і лисиці і багато інших взяті ним у античних байкарів: Езопа, Бабрія, Федра. Деякі сюжети запозичив безпосередньо у Езопа і І.Крилов - зокрема, «Лисиця і виноград».

Але є у І. Крилова і такі байки, сюжети яких придумані самим авторам і могли народитися тільки «на російському грунті». Байка «Роща і вогонь» пов`язана із зустріччю Наполеона і Олександра I в Ерфурті в 1808 р, «Вовк на псарні» - зі спробою Наполеона запропонує переговори про мир в кінці війни 1812 р Байка «Мавпа і окуляри» висміює модні туалети кінця 18 в., важливою деталлю яких були окуляри, «Собача дружба» натякає на Віденський конгрес 1815 року і розбіжності між членами Священного Союзу, «Щука і кіт» висміює генерала П.Чічагова, який не зміг зупинити Наполеона при переправі через Березину. Сюжети байок «Скринька», «Квартет», «Лебідь, щука і рак», «Охрімова свитка», «Ворона і курка» І. Крилов теж ні в кого не запозичив.