На світлі безліч країн, де поширена культура вирощування рису - від Росії, до Південної Америки і навіть Європи. Але саме в країнах Далекого Сходу і Південної і Південно-Східної Азії - Китаї, Японії, В`єтнамі, а також в Індії та Індонезії вперше стали культивувати рис у величезних масштабах, оскільки саме він був невід`ємною частиною харчування населення цих країн.

Рисова поезія Китаю

Батьківщиною рису вважається Китай. Під весь час і по цю пору саме Китай займає перші рядки сільськогосподарських рейтингів по вирощуванню, обробці, споживання і експорту рису. Тому логічно припустити, що саме в Китаї і знаходяться найбільші в світі рисові плантації. І це припущення дійсно справедливо.

Найбільші і знамениті рисові плантації Китаю розкинулися в таких мальовничих провінціях як Юньнань і Гуансі. У провінції Юньнань знаходяться «рисові тераси Хунхе-Хані», включені в 2013 році в список ЮНЕСКО, ставши 45-м об`єктом всесвітньої спадщини Китаю.

Саме рукотворна краса, працьовито оброблювана протягом багатьох тисячоліть, послужила причиною внесення китайських рисових терас в список ЮНЕСКО як світової культурної спадщини. Знаходяться вони на висоті від 300 до 1 100 метрів над рівнем моря, з ухилом між від 25 і 40 градусів, а іноді навіть до 50. Займана ними площа складає від 66 кв. кілометрів і більше.

На весь світ також відомі «рисові тераси Лунцзі» села Піньо Ан в провінції Гуансі. Там знаходяться приваблюють туристів оглядові майданчики з поетичними назвами - «Хребет дракона», «Дев`ять драконів і п`ять тигрів» і «Сім зірок навколо місяця». Рис, зібраний на «Хребті дракона», вважається одним з кращих не тільки в Китаї, але і в світі. Цьому сприяє гірська вода, що протікає по схилах і пагорбах, і благодатний грунт для обробітку цієї сільськогосподарської культури.

Рисові картини в Японії

Не менш мальовничі і заворожуюче рисові тераси в інших країнах Далекого Сходу і Азії: у В`єтнамі, Камбоджі, Таїланді, і, особливо в Японії. Тут, художнє начало, притаманне японському народу, творить на полях справжні чудеса.

Одного разу, в 1993 році, комусь із підприємливих фермерів в селі Inakadate прийшла в голову ідея на полях площею в 15 тис.кв.м. не тільки вирощувати рис, але і «оживити» місцеву економіку за допомогою залучення туристів, зацікавивши їх і японським мистецтвом і рисовими полями.

Тепер щороку спеціально залучені дизайнери спочатку роблять комп`ютерний проект, а потім на рисових полях села над створенням «рисових картин» працюють понад 700 осіб. Щоосені, у вересні, перед очима туристів здійснюють вже свого роду паломництво в 600 кілометрів від Токіо, розкидаються чудові картини з японськими популярними традиційно народними і мультиплікаційними сюжетами.