Історія забігу
Спочатку довжина марафонської дистанції теоретично оцінювалася як 34,5 км. Це відстань від поля, де в 490 році до н.е. проходила битва при Марафоні, до міста Афіни. Згідно з легендою, поспішаючи доставити грекам звістку про перемогу, воїн по імені Фідіппід, не зупиняючись, пробіг всю цю відстань, встиг вигукнути афінян своє радісне послання і впав замертво від надмірного навантаження.
Історики не підтримують дану версію подій, так як легенда був записана Плутархом більш ніж через півстоліття після битви. Геродот, що народився через 6 років після марафонської битви, згадує Фідіппіда як гінця, який подолав 230 км за дві доби, прямуючи за підкріпленням в Спарту. Проте традиція бігати марафон зміцнилася не тільки в якості олімпійського виду спорту, а й на рівні невеликих місцевих змагань.
Методика підготовки
Марафон можна пробігти раптом, просто захотів, інакше є ризик повторити легендарну загибель Фідіппіда. До подібного забігу готуються дуже довго, поступово збільшуючи навантаження. Перш ніж бігти повну дистанцію, спортсмени не раз і не два тренуються на напівмарафоні (відстань в 21 км). Забіг орієнтований на витривалість, а не на швидкість, тому важливо зловити свій комфортний ритм і звикнути до нього.
Марафонський чоловічий світовий рекорд встановлений в 2008 році Хайле Гебреселассіє, бігуном з Ефіопії, і становить 2 години 3 хвилини і 59 секунд. Кращий жіночий результат марафону показала в 2003 році британська спортсменка Пола Редкліф: 2 години 15 хвилин і 25 секунд.
Організація забігу теж вимагає чималих зусиль: перепади висот повинні складати не більше одного метра на кілометр дистанції. Оптимальна температура повітря - близько + 12оС градусів (+ 18оС і більше - вважається небезпечною, при +28 оС старт скасовують). Важливі також покриття (якість грунту), по якому біжать спортсмени, і висота місцевості над рівнем моря. Все це впливає на стан марафонців і їх швидкість.