В першу чергу визначте об`єкт оподаткування. Для цього підсумуйте всі доходи, які виплачені співробітнику за трудовим договором. Також сюди віднесіть ті кошти, які нараховані за цивільно-правовим документом. Наприклад, інженеру в квітні було нараховано такі суми: за трудовим договором - 15000 р.- за оренду майна - 5000 р. Таким чином, об`єктом є дохід, рівний 15000 р.

Складіть все виплати з початку розрахункового періоду (календарного року), якщо їх величина перевищує 415000 р., То сума понад цю норму не буде обкладатися страховими внесками (згідно з Федеральним законом №212).

Визначте відрахування в пенсійний фонд. Для цього величину доходу помножте на 22%. Наприклад, 15000 р. * 22% = 3300 р.

Потім розрахуйте суму внесків до ФСС. Для цього встановлена працівнику дохід помножте на тарифну ставку, рівну 2,9%. Наприклад, 15000 р. * 2,9% = 435 р.

Тепер розрахуйте внески до фонду соціального страхування (ФФОМС). Для цього об`єкта обкладення помножте на 5,1%. Наприклад, 15000 р. * 5,1% = 765 р.

Всі перераховані вище тарифи страхових внесків застосовні для організацій, що використовують загальну систему оподаткування. Якщо підприємство, знаходиться на єдиному сільськогосподарському податку, ставки будуть трохи інші: в ПФ - 16% - до ФСС - 1,9% - в ФФОМС - 2,3%. Нотаріуси та адвокати сплачують внески до ПФ (26%) і в ФФОМС (5,1%).

У бухгалтерському обліку відобразіть вищеперелічені нарахування, використовуючи рахунки 68 і 69. У кореспонденції з ними вибирайте той рахунок, де задіяний співробітник у виробництві, наприклад, 20 «Основне виробництво».

Сума ЄСВ для підприємств знаходиться в прямій залежності від того, до якого класу професійного ризику відноситься дане виробництво. Цей параметр визначається за видом основної економічної діяльності компанії Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Основним методичним документом, що встановлює порядок нарахування ЄСВ, є Інструкція № 21-5 «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затверджена правлінням Пенсійного фонду України.

Базою оподаткування для нарахування ЄСВ вважається сума нарахованого заробітку за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, отримані в натуральній формі. У загальному випадку розмір виплат для підприємців становить 34%. З урахуванням присвоєного класу професійного ризику виробництва, нараховувати єдиний соціальний внесок слід за підвищеною ставкою, яка дорівнює від 36.76 до 49.7%.

Розміри мінімального та максимального страхового внеску встановлюються щоквартально в межах поточного фінансового року. Для підприємців, які використовують спрощену систему оподаткування, щомісячна сума виплат по ЄСВ дорівнює мінімальному розміру страхового внеску незалежно від того, яким є їхній чистий дохід за поточний місяць.

Незалежно від використовуваної системи оподаткування для працездатних осіб максимальна величина доходу, що є базою для нарахування, становить 17 розмірів офіційно затвердженого прожиткового мінімуму. Нарахування ЄСВ здійснюється в будь-якому випадку - були фактично виплачені суми, що визначені базою для оподаткування, чи ні.

Нараховувати єдиний соціальний внесок на суми відпускних або лікарняних, період яких перевищує 1 місяць, слід окремо за кожен календарний місяць. У тому випадку, коли були виявлені помилки в розрахунку бази оподаткування та нарахування зарплати здійснюється за попередній період, ця сума повинна бути включена до заробітної плати того місяця, в якому фактично були зроблені ці нарахування.