Що таке каяття

Каяття - це усвідомлення своїх вчинків як неправильних і неприйнятних. У кожної людини в душі є якась межа, яку він намагається не переходити, щоб не опинитися «поза законом» у власних очах. Для одного вдарити людину цілком нормально, для іншого навіть підняти голос на іншого - привід для докорів сумління згодом.

Внутрішня мораль - поняття дуже індивідуальне.
Межі допустимості, втім, теж можуть змінюватися. Коли людина переконується, що самі його внутрішні норми неправильні, це може змусити змінити всю систему цінностей. У такі умови людини зазвичай ставлять повороти долі, наприклад, коли він виявляється в тій же ситуації, що ображений їм колись людина. І це змушує його серйозно задуматися про свої внутрішні кордони.

Самі чуйні люди - багато страждали самі, якщо знаходять в собі сили не зациклитися лише на себе. У таких людей внутрішнє моральне почуття дуже сильно і до норм суспільної моралі у них додаються власні, які ними глибоко вистраждані. Наприклад, якщо хтось в родині не виконав свої обов`язки, така людина ніколи не запитає: «Чому ти не виконав?». Адже це питання, по суті, не запит на отримання інформації, а прихований тиск на людину. Люди із загостреним моральним почуттям ніколи його не поставлять. Швидше, просто стримано нагадають про необхідність виконати ту чи іншу дію.

Іноді причиною для зсуву моральних кордонів стають ситуації громадянської відповідальності за вчинки. Найчастіше, на жаль, кримінальної. І тоді людина раптом розуміє, наскільки він пішов, пішов від людей через того чи іншого вчинку. Людина ставить себе поза правилами інших людей, віддаляє їх тим самим від себе. Це може супроводжуватися почуттям якоїсь обраності, як в «Злочин і кару», але з часом це положення стає вкрай неприємним і людина прагне примиритися, возз`єднатися з іншими через каяття, нехай навіть ціною несення покарання. Що і сталося у героя Достоєвського.

У такій інстанції як суд, щире каяття теж цінується дуже високо і береться до уваги при винесенні вироку саме тому, що означає зміну в людині. Тобто людині жити, як раніше, вже представляється неприпустимим.

Краще вчитися на помилках інших і якомога частіше порівнювати своє внутрішнє моральне почуття до суспільних норм, щоб суспільство було для вас комфортним.