Чому совість - друг людини
Ідеальних людей немає. Будь-яка людина, навіть самий гідний, порядна, здатний оступитися, повісті себе не кращим чином. Його провина може залишитися непоміченим або ж до нього поставляться поблажливо: мовляв, хто без гріха. Та й сам винний знайде собі виправдання (втомився, понервничал і т.д.). А ось його совість не промовчить. Може бути, не відразу, через якийсь час, але вона нагадає про себе, вкаже людині, що він був неправий, змусить його спокутувати свою провину.
Нерідко саме голос совісті вказує людям, як треба чинити в тій чи іншій ситуації. Наприклад, якщо перед людиною постає нелегкий вибір: зробити безчесний вчинок, який принесе реальну вигоду, або відмовитися від благ, отриманих такою ціною. Совість може утримати від спокуси стати на шлях безчестя, зберегти добре ім`я.
Не дарма про порядному, чесну людину говорять: «Він - совісний». А брехливого, недостойного характеризують словами: «У нього немає ні сорому, ні совісті».
Совість - свого роду показник морального рівня людини, його здатності відрізняти добро від зла, нести відповідальність за свої слова і вчинки. Багато великих людей міркували про те, яке велике значення має совість для людини. Наприклад, Лев Толстой, відповідаючи на питання, виконання яких двох бажань зробило б його по-справжньому щасливим, сказав: «Бути корисним і мати спокійну совість».
В яких випадках совість може стати ворогом
Людям знайомі вирази: «Терзають докори сумління», «Совість замучила». Тобто, людина відчуває моральні страждання, сором через якогось негідного вчинку. Начебто нічого поганого в цьому немає. Навпаки, таке каяття говорить на його користь, адже безсовісний, безсердечний людина не стала б переживати.
Однак є чимало вразливих людей з загостреним почуттям відповідальності, які будь-який свій промах можуть прирівняти до трагедії. Вони дуже часто переживають через дрібниці, звинувачують себе, відчувають сильні докори сумління навіть в тих випадках, коли їх вина дуже незначна (а іноді зовсім відсутня). Це може завдати великої шкоди здоров`ю, адже постійне нервове напруження не проходить безслідно.
До того ж такі надмірно совісні люди часто легко піддаються чужому навіюванню, впливу.
Тому до голосу совісті необхідно прислухатися, але не забувати при цьому про здоровий глузд.
