В принципі мова вмирає тоді, коли йде з життя останній його носій. Хоча в ряді випадків навіть мертву мову продовжує існувати нехай не у вигляді засобу спілкування, але як суто спеціальний, приклад тому латинь. Не маючи фактично розмовної форми, він став міжнародною мовою медиків і рецепт, написаний на латині в Парижі, з легкістю прочитають і в Нью-Йорку, і Барнаулі.
Аналогічно стан і церковнослов`янської мови, який, не будучи застосуємо в побуті, як і раніше служить для читання молитов у ортодоксальної православної церкви.
Практично теж можна сказати про санскриті, на ньому написано безліч стародавніх манускриптів, але в розмовній формі його не існує за винятком окремих елементів. Таке ж становище і у давньогрецької мови, яким на сьогоднішній день володіють тільки фахівці.
Історія знає лише один випадок, коли мови, формально мертвому і не використався в побуті більше вісімнадцяти століть вдалося повстати з попелу! Забутий і використовувався лише для релігійних обрядів мову був відновлений зусиллями групи ентузіастів, лідером якої став народжений в 1858 році в білоруському містечку Лужки Еліезер Бен-Єгуда.
Саме він поставив собі за мету відродити до життя мову своїх предків. Природно володіючи білоруською мовою і ідиш, він з дитинства вивчав давньоєврейську як мову богослужіння. Емігрувавши в Палестину, він першим ділом взявся за відродження івриту.
Іврит, що зародився між XIIIі VII століттям до н.е. іврит став основою мови Старого завіту і Тори. Таким чином, сучасний іврит є найдавнішим мовою на Землі. Завдяки зусиллям Еліезера Бен-Єгуда і його однодумців забута мова знайшов голос. Саме голос, оскільки найскладнішим виявилося відродити не слова, не їхня написання, а саме фонетику, справжнє звучання стародавньої мови. В даний час саме іврит є державною мовою держави Ізраїль.
