Що таке фразеологія

Термін «фразеологія» утворений від грецьких слів phrasis (мовний зворот) і logos (вчення). Цим терміном позначається розділ мовознавства, який присвячений вивченню фразеологічного складу мови, тобто предметом вивчення цієї науки є семантичні, морфологічні та стилістичні властивості фразеологізмів. Фразеологією також називають сукупність фразеологічних одиниць, властивих окремим мови, якого-небудь письменникові або літературного твору.

Фразеологія є порівняно молодою лінгвістичної дисципліною. Її формування як окремої галузі лінгвістики довелося на 40-50-ті роки XX століття. Істотний внесок у розвиток фразеології російської мови внесли такі видатні філологи, як В. Виноградов, А. Шахматов, Л. Булаховський, М. Амосова, Н. Шанський, В. Жукова і багато інших.

Стійкі словосполучення або фразеологізми є експресивні поєднання слів, що володіють єдиним цілісним значенням і виконують одну синтаксичну функцію. Під стійкістю поєднання фразеології розуміють незмінність закріпленого за ним лексичного складу, під експресивністю - наявність емоційно-оцінної забарвлення. Ці словосполучення використовуються в мовленні у вигляді готової лексичної одиниці і мають цілісним значенням, яке часто має мало спільного зі значенням входять до нього слів: «стріляний горобець», «вийти з себе», «кіт наплакав».

Залежно від зв`язку між компонентами, фразеологізми діляться на три різновиди. Ідіоми або фразеологічні зрощення є семантично неподільними єдностями, значення яких не визначається по їх складових частин ( «бити байдики», «гол як сокіл», «точити ляси»). Фразеологічні єдності - семантично неподільні поєднання, сенс яких можна зрозуміти з вхідних в них слів ( «тягнути лямку», «плисти за течією», «покласти під сукно»). Фразеологічні сполучення - стійкі поєднання слів, одне з яких вживається вільно, а друге зустрічається тільки в даному поєднанні ( «тріскучий мороз», «добрий друг», «справжнісіньке пекло»).