Що називається самодержавством
Самодержавством називається специфічна саме для Росії форма правління, при якій вищий носій влади в країні мав усі права в справі керівництва державою. Царю, а згодом російському імператору належали верховні права в управлінні, в законодавстві і в верховному суді.
Самодержець міг сам стверджувати законопроекти, призначати на посади та звільняти з них вищих сановників. Він же здійснював командування армією і флотом, завідував усіма фінансами країни. До компетенції правителя відносилося навіть призначення керівників місцевих органів влади, а в судовому відношенні тільки він міг стверджувати вироки і здійснювати помилування.
Самодержавство в Росії в своєму розвитку послідовно пройшло через два етапи. З 16 по 17 століття воно представляло собою монархію, засновану на станово-представницькому принципі, коли цар керував країною спільно з боярської аристократією. З 18 по початок 20 століття в Росії панувала абсолютна, нічим не обмежена монархія. Останній російський самодержець Микола Другий зрікся престолу на початку березня 1917 року, в дні Лютневої буржуазної революції.
особливості самодержавства
Самодержавство в Росії розвивалося з вотчинного укладу, тому мало відбиток економічних традицій країни. Його особливістю було небажання царюючих осіб усвідомлювати різницю між різними видами власності. До моменту закінчення епохи самодержавства государ практично одноосібно розпоряджався не тільки торгівлею, але і всіма ресурсами країни.
Однією з основ самодержавства була православна церква, яка брала безпосередню участь у виробленні принципів одноосібного правління державою. Вважалося, що російські царі є прямими спадкоємцями римського імператора, а їх династія веде свою історію від найдавнішого на світлі роду. Для підтвердження цього положення була створена відповідна генеалогія, в розробці якої брав безпосередню участь митрополит Макарій. У суспільстві з часом зміцнилася ідея божественного походження самодержавної влади.
Деякі дослідники вважають, що введення і зміцнення в Росії самодержавства прямим чином пов`язано з особливостями російського національного характеру. Йдеться про те, що народ на Русі здавна не відрізнявся здатністю до самоорганізації, був схильний до конфліктів і потребував сильної центральної влади. Однак таке розуміння питання не можна вважати правильним. Формування самодержавства в Росії відбувалося відповідно до характерними для країни рисами економічного і соціального укладу. На певному етапі розвитку держави самодержавна влада була цілком виправдана.
