Усі які були коли-небудь монархії можна умовно розділити за типом обмежень і по типу пристрою.

Монархії по типу пристрою

Східна деспотія - найперша форма монархії, при якій правитель володів абсолютною владою над усіма підданими в усіх сферах життя держави. Фігура монарха була сакральна і часто прирівнювалася до фігур богів.

Феодальна монархія характеризується провідною роллю монарха, проте великий вплив мають і представники інших станів. У певні історичні періоди верховний правитель був лише «першим серед рівних». Феодальна монархія в європейських країнах пройшла через три основних етапи: ранньофеодальна монархію, вотчинну монархію і станово-представницьку монархію.

У період ранньофеодальної монархії роль верховного правителя залишається головною. При вотчинної монархії істотно зростає роль великих землевласників (феодалів або вотчинників), які роблять сильний вплив на прийняття рішень монархом. Станово-представницька монархія розширює цей процес. Доступ до влади отримують представники всіх або більшості станів, виникають ранні форми парламентів.

Теократична монархія може існувати в будь-який з існуючих форм, проте тут правитель держави є духовним батьком нації, тобто главою церкви.

Монархії по типу обмежень

Абсолютна монархія характеризується розвиненою законодавчою системою і державними інститутами. Влада монарха при цьому є домінуючою у всіх сферах, однак при цьому зберігаються станові привілеї і дії монарха в більшій чи меншій мірі обмежені законом.

Конституційна монархія - при цій формі правління влада монарха сильно обмежена конституцією. Існує в двох формах: парламентської і дуалістичної.

При парламентської конституційної монархії повнота влади належить виборному державному органу, за монархом же зберігаються тільки номінальні функції.

При дуалістичної монархії монарх і парламентські органи поділяють владу в країні, але при цьому обидві сторони мають обмеження, ступінь яких різна в різних країнах.

Також існує рідкісна форма виборної монархії, при якій верховний правитель обирається королівським двором, парламентом або представниками станів. Вибиратися він може як довічно (Ватикан), так і на обмежений термін (Малайзія).