Революція 1905-1907 років
У перші кілька років XX століття вкрай загострилася внутрішньополітична обстановка в Російській імперії. Пережитки кріпосницького ладу гальмували розвиток відносин в селі, де зберігалося поміщицьке землеволодіння. В країні практично повністю були відсутні політичні свободи. Наростав криза і в області національних відносин. Стрімкий розвиток капіталізму посилювало експлуатацію робітників, які все частіше заявляли про свої права, влаштовуючи страйки і страйки.
Однією з причин першої російської революції була поразка царської Росії у війні з Японією.
Ліберально налаштовані політичні кола в 1904 році висунули пропозицію про введення в країні конституції, яка обмежила б влада самодержавства. Цар відповів на це категоричною відмовою. Останньою краплею став розстріл царськими військами мирної ходи 9 січня 1905 року. Демонстранти збиралися подати Миколі II петицію, в якій містилися вимоги здійснити в Росії демократичні зміни. Однак над демонстрантами була вчинена жорстока розправа, яка сколихнула країну і стала однією з причин революційних виступів.
Лютий 1917 року: буржуазна революція
Революція 1905-1907 років закінчилася провалом і не дозволила класових, економічних і політичних суперечностей. Революційний рух пішов на спад, в Росії настав час реакції і політичних репресій. Але проблеми залишалися і вимагали рішення. У 1914 році Росія вступила в імперіалістичну війну, яка показала повну нездатність царського режиму виконувати військові завдання.
На початок 1917 обстановка гранично загострилася. По всій країні припиняли свою роботу підприємства, в результаті чого царська армія відчувала брак озброєнні і продовольстві. Настав колапс транспортної системи, залізні дороги фактично не справлялися з перевезеннями. Соціал-демократи і інші ліві сили прагнули в цій обстановці використовувати невдоволення народу, направивши його на боротьбу з самодержавством.
В умовах падіння авторитету царської влади проявилися антивоєнні настрої мас. До цього додалося критичне становище селянства і робітничого класу, які несли на своїх плечах незліченні тяготи війни. Події другої російської революції відбулися дуже стрімко. Вони почалися з ряду страйків і загального політичного страйку, що пройшла під гаслом повалення самодержавства.
Результатом Лютневої революції стало зречення Миколи II від влади. Країна вступила в смугу демократичних перетворень.
Жовтень 1917 року
Після успіху Лютневої революції в країні фактично настало двовладдя. Органом народної влади стали Поради, а диктатуру буржуазії здійснювало Тимчасовий уряд. Буржуазні кола виступали за продовження імперіалістичної війни і всіляко відкладали рішення такого актуального для селян земельного питання. Економічне становище Росії продовжувало залишатися критичним. Очікування народних мас не виправдалися.
Створилися об`єктивні передумови для переростання буржуазної революції в пролетарську, яка привела б до влади пролетаріат в союзі з селянством.
На початку липня 1917 роки сталась великі хвилювання, учасники яких вимагали зміщення Тимчасового уряду і безумовної передачі всієї влади Радам. Згідно з указом уряду виступи народу були придушені силою. У країні почалися арешти більшовиків, була відновлена смертна кара. Фактично двовладдя закінчилося перемогою буржуазного Тимчасового уряду.
Партія більшовиків, що пішла в підпілля, розгорнула активну агітацію і пропаганду, закликаючи маси до повалення контрреволюційного Тимчасового уряду і встановленню влади трудящих. Майбутня соціалістична революція була підготовлена за всіма правилами військового мистецтва. Саме ретельна підготовка збройного повстання дозволила більшовикам порівняно легко взяти владу і змістити Тимчасовий уряд, який до кінця жовтня 1917 року був уже не в силах контролювати ситуацію.
