Марксистський підхід до типології суспільства
У своїй типології суспільства основоположники марксизму виходили з розробленого ними ж матеріалістичного розуміння історії. В основу поділу спочатку був покладений спосіб виробництва матеріальних благ, характерний для даного суспільства. Ця характеристика обумовлює єдність історії і цілісність цивілізації. При визначенні того, до якого типу належить те чи інше суспільство, марксисти враховують характер і рівень розвитку продуктивних сил, а також надбудови.
Карл Маркс ввів у науковий обіг поняття суспільно-економічної формації, кістяк якої складають відносини між людьми в процесі виробництва. Вважається, що в своєму розвитку суспільство послідовно проходить через п`ять таких формацій: первіснообщинний, рабовласницьку, феодальний лад, капіталізм і комунізм. Кожен з даних типів суспільства на своєму етапі виконує прогресивну функцію, але поступово застаріває, гальмує розвиток і закономірно змінюється іншою формацією.
Від традиційного суспільства - до постіндустріального
У сучасній соціології набув широкого поширення інший підхід, відповідно до якого виділяються традиційний, індустріальний і так званий постіндустріальний типи суспільства. Така класифікація переносить акцент з розгляду способу виробництва і панівних при цьому громадських відносин на характерний для конкретного суспільства уклад життя і рівень розвитку технологій.
Для традиційного суспільства характерний аграрний уклад. Соціальні структури тут не відрізняються рухливістю. Відносини між членами суспільства будуються на давно встановлених і укорінених традиціях. Найбільш важливі суспільні структури - сім`я і громада. Вони стоять на сторожі традицій, припиняючи будь-які спроби корінних соціальних перетворень.
Індустріальне суспільство - набагато більш сучасний тип. Для господарської діяльності в такому суспільстві характерно глибокий поділ праці. Статус членів суспільства визначається, як правило, соціальними функціями особистості, його професії, кваліфікації, рівнем освіти та досвідом роботи. У такому суспільстві виділяються спеціальні органи управління, контролю і примусу, що становлять основу державності.
В середині минулого століття західні соціологи висунули концепцію так званого постіндустріального суспільства. Необхідність такого підходу була викликана стрімким розвитком інформаційних систем, підвищенням ролі інформації і комунікацій в житті суспільства. Саме тому постіндустріальне суспільство також часто називають інформаційним. Діяльність людини в постіндустріальному світі все менше пов`язана з матеріальним виробництвом. Основу життя становлять процеси обробки, зберігання та передачі інформації. Сучасне суспільство, вважають соціологи, знаходиться на етапі активного переходу до даного типу.
