Перший, основний з них, вичитування. Вичитку слід проводити незалежно від редактора, тобто самостійно. Мета вичитки - знайти граматичні, лексичні, синтаксичні помилки, які можуть міститися в тексті, уніфікувати наявні скорочення і т.д.



Наступний вид правки - скорочення. Необхідність в застосуванні цього методу виникає тоді, коли слід скоротити наявний обсяг тексту, коли весь матеріал не вміщається на сторінці газети або перевищено ліміт знаків. При скороченні слід пам`ятати, що ні в якому разі не можна завдати шкоди самому змісту тексту. Скорочувати потрібно такі елементи тексту, як непотрібні повтори, дуже дрібні подробиці і т.д. Цей вид правки також доступний самому автору тексту, хоча його може виробляти і професійний редактор.



Третій вид редагування - обробка. Цей вид правки, як правило, робить безпосередньо редактор. Але при цьому, всі зміни в текст повинні вноситися тільки при узгодженні їх з автором тексту. При обробці уточнюються деякі факти, ліквідуються лексичні недоліки, удосконалюється мова тексту і т.д.



Останній тип правки - переробка. Він застосовується, якщо доводиться правити текст тих авторів, які не знайомі з літературною мовою, або володіють нею в недостатній мірі. Найбільш поширеним є цей вид правки в редакціях газет. Особливо вимагають переробки матеріали, які надходять від читачів газет і журналів. Адже часто буває так, що подати їх до друку в первозданному вигляді не представляється можливим.



Існує вид переробки, який називається літературний запис. Наприклад, якщо необхідно опублікувати розповідь або розповідь якоїсь людини. У таких випадках спочатку записують сам розповідь, а потім на його основі професійний журналіст пише літературний варіант. Якщо після такого виду правки під матеріалами ставиться авторство не журналісти, котре виконало редагування, а самої людини, то в такому випадку це називається «заавторство».