З історії друкарства
Книги існували задовго до винаходу друкарства. Але раніше їх писали від руки, а потім неодноразово переписували, роблячи потрібну кількість копій. Така технологія була вкрай недосконалою, забирала багато сил і часу. До всього іншого, при переписуванні книг в текст майже завжди вкрадається помилки і спотворення. Рукописні книги були дуже дороги, а тому не могли знайти широкого поширення.
Перші книги, виготовлені шляхом друку, з`явилися, по всій видимості, в Китаї і Кореї ще в IX столітті до нової ери. Для цих цілей використовували особливі друковані дошки. Текст, який потрібно відтворити на папері, малювали в дзеркальному відображенні, а потім вирізали на поверхні плоскої деревинки гострим інструментом. Вийшло рельєфне зображення змащували фарбою і щільно притискали до листу. В результаті виходив відбиток, який повторював вихідний текст.
Такий спосіб, втім, не знайшов у Китаї широкого поширення, оскільки щоразу потрібно було довго вирізати на друкованої дошці потрібний текст цілком. Деякі умільці намагалися вже тоді виконувати форму з рухливих знаків, але кількість ієрогліфів в китайській писемності було настільки велике, що такий метод був дуже трудомістким і не виправдовував себе.
Винахід друкарства Іоганном Гутенбергом
У більш сучасному вигляді книгодрукування виникло в Європі в першій половині XV століття. Саме в ці часи виникла гостра необхідність в дешевих і доступних книгах. Рукописні видання вже не могли задовольнити потреби суспільства, що розвивається. Прийшовши зі Сходу спосіб друку з дощок був неефективним і досить трудомістким. Було потрібно винахід, яке могло б дозволити друкувати книги у величезних кількостях.
Винахідником оригінального способу друкарства по праву вважається німецький майстер Йоганн Гутенберг, що жив в середині XV століття. Сьогодні дуже складно з високою точністю визначити, в якому році він вперше надрукував перший текст за допомогою винайдених ним же рухливих складальних букв. Вважається, що перша друкована книга вийшла з верстата Гутенберга в 1450 році.
Спосіб друку книг, розроблений і впроваджений Гутенбергом, був дуже дотепним і практичним. Спочатку він виготовляв з м`якого металу матрицю, в якій видавлював поглиблення, що мали вигляд букв. У цю форму вливали свинець, отримуючи в результаті необхідну кількість літер. Ці свинцеві знаки сортували і укладали в спеціальні складальні каси.
Для виготовлення книг був сконструйований друкарський верстат. По суті своїй він був пресом з ручним приводом, що мали дві площини. На одну встановлювали рамку зі шрифтом, до іншій площині прикладали чисті аркуші паперу. Набрану матрицю покривали спеціальним барвником, основою якого були сажа і льняне масло. Продуктивність друкарського верстата була на ті часи дуже високою - до сотні сторінок в годину.
Придуманий Гутенбергом спосіб друкарства поступово поширився по всій Європі. Завдяки друкарському верстату стало можливо тиражувати книги в порівняно великих кількостях. Тепер книга перестала бути предметом розкоші, доступним лише обраним, а широко поширилася в масах.
