Антиутопическим називають суспільство, в якому взяли гору негативні тенденції соціального розвитку. Антиутопічні суспільства, зображені в творах художньої літератури, часто характеризуються тоталітарним політичним ладом, переважною індивідуальність. Автори антиутопій намагаються звернути увагу на існуючі проблеми, які в подальшому можуть призвести до катастрофічних наслідків.

Антиутопія як літературний жанр

Жанр антиутопії бере свій початок від сатиричних творів Свіфта, Вольтера, Батлера, Салтикова-Щедріна, Честертона і ін. Проте справжні антиутопії стали з`являтися тільки на початку XX століття. Тенденції глобалізації і поява товариств, які є в деякій мірі утопічними (комуністичного в СРСР і націонал-соціалістичного в Німеччині), змусили авторів звернутися до жанру антиутопії.

Німецький соціолог Ерік Фромм першої антиутопією назвав роман «Залізна п`ята» Джека Лондона, опублікований в 1908 році. Романи-антиутопії з`являлися протягом усього XX століття. Найвідомішими з них є романи «Ми» Євгена Замятіна, «Прекрасний новий світ» Олдоса Хакслі, «1984» і «Скотний двір» Джорджа Оруелла, «451 градус за Фаренгейтом» Рея Бредберрі.

Походження терміна «антиутопія»

За кілька десятиліть до першої появи терміна «антиутопія» в аналогічному значенні використовувався термін «какотопія» (в перекладі з давньогрецької «поганий», «злий»). Вперше його вжив англійський філософ Ієремія Бентам в 1818 році. Згодом цей термін був витіснений терміном «антиутопія», але продовжує періодично використовуватися. Слово «антиутопистов» запустив у вжиток англійський філософ і економіст Джон Стюарт Мілль в 1868 році в своїй промові в Британській Палаті громад.

Термін «антиутопія» як назву літературного жанру ввели Гленн Негліа і Макс Патрік в книзі «У пошуках утопії». Назва «антиутопія» виникло як протиставлення слову «утопія», введеному Томасом Мором. У своїй книзі 1516 року «Утопія» Мор описує держава з ідеальним суспільним ладом. Роман Мора дав назву жанру, що об`єднує твори про скоєних і абсолютно справедливих державах. До XIX століття жанр утопії вичерпав себе, більш того, утвердилася думка, що будь-яка спроба побудувати утопічне суспільство призведе до жахливих наслідків.

Жанр антиутопії є в деякому роді продовженням жанру утопії. Але якщо утопічні романи описували позитивні риси суспільства, то антиутопії сконцентровані на негативних соціальних тенденціях.

У середині 1960-х років термін «антиутопія» з`являється в радянському літературознавстві, а трохи пізніше і в західній критиці.