Позичальники за іпотечними угодами часто задаються питаннями про наслідки відмови від виконання зобов`язання по щомісячному внесення платежів. Слід враховувати, що кредитна організація має кілька ефективних важелів впливу на платника. Пов`язано це з правовою природою договору іпотеки, який представляє собою угоду про заставу нерухомого майна. З урахуванням викладеного нерухомість є забезпеченням виконання позичальником зобов`язання щодо внесення періодичних платежів, повного погашення заборгованості у встановлені терміни. При невиконанні, неналежному виконанні цього зобов`язання банк може звернути стягнення на придбану нерухомість і покрити свої витрати за рахунок виручених коштів.

Наслідки неналежного виконання зобов`язань за іпотечним договором

Якщо позичальник за іпотечним договором допускає тільки невеликі або не дуже часті прострочення, то максимально тяжким наслідком для нього стане необхідність виплати штрафних санкцій банку. Практика показує, що кредитні організації лояльно ставляться до таких проблем, оскільки договірна неустойка покриває всі збитки, які можуть виникнути в результаті прострочення. Звернення стягнення на предмет застави є крайнім заходом, яка застосовується при хронічних або злісних неплатежі, а також при відсутності будь-яких інших способах врегулювати заборгованість позичальника. Цивільне законодавство дозволяє звертати стягнення на заставлене майно відповідно до умов про тримісячний пропуску обов`язкових платежів і наявності заборгованості, яка складає хоча б п`ять відсотків від загального розміру зобов`язання.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно

При наявності описаних вище достатніх підстав для звернення стягнення на нерухомість кредитна організація звертається до суду з відповідною вимогою. Стягнути борг за рахунок житлового приміщення можна тільки за судовим рішенням, тому дане звернення є обов`язковим. Після задоволення заявленої вимоги здійснюється реалізація предмета іпотеки. Виручену від продажу суму кредитор забирає собі в якості погашення заборгованості, а при наявності будь-якого залишку - повертає його колишньому власнику майна. Якщо вирученої суми не вистачає для врегулювання всієї заборгованості, то закон дозволяє звернути стягнення і на інше майно боржника.