Договір пайової участі - найнадійніший і захищений законом договір. Як будь-яка угода, він повинен містити ключові розділи, що характеризують і регулюють виниклі відносини між пайовиком і забудовником. Об`єктом пайового будівництва може бути житлове та нежитлове приміщення, за винятком об`єкта виробничого призначення.

У договорі один за одним повинні слідувати наступні розділи:
- місце і дата його укладення;
- найменування договору;
- повністю найменування сторін (для фізичних осіб - ФІО- для юридичних вказується посадова особа і документ, на підставі якого діє організація);
- предмет договору;
- порядок фінансування;
- Права та обов`язки сторін;
- відповідальність сторін;
- форс-мажорні обставини;
- забезпечення виконання зобов`язань;
- термін договору;
- реквізити сторін.

Крім того, в договорі пайової участі повинні бути вказані такі обов`язкові умови:
- прописаний об`єкт пайового будівництва-
- встановлений термін в який забудовник передає об`єкт пайового будівництва їх учасникам (пайовикам) -
- визначена ціна, порядок та строк оплати;
- вказаний гарантійний термін на об`єкт пайового будівництва (як правило не менше 5 років).
Договір вважається неукладеним, якщо ці умови в ньому не прописані.

Договір пайової участі підлягає обов`язковій реєстрації в реєстраційній службі, тільки після цього він вважається укладеним. Державна реєстрація - свого роду гарантія того, що квартира продана тільки дольщику, тобто виключає можливість продажу однієї і тієї ж квартири кілька разів.

Ціна договору - Це кошти чи інші матеріальні цінності, які одна сторона договору отримає від іншої за належні виконання договірних зобов`язань. Якщо ціна не влаштовує одну зі сторін договору, договір в певних випадках може вважатися неукладеним. Для уточнення ціни договору можуть складатися додаткові документи (кошторис, протокол узгодження договірної ціни та інше).

Ціна договору визначається виходячи з вартості товарів і послуг, витрат на транспортування, витратних матеріалів, за посередництва вона буде залежати від цін виробника і так далі. Ціна договору повинна враховувати всі значущі чинники і влаштовувати обидві сторони договору (Або всі сторони за договором, якщо їх більше двох).

У певних випадках ціни (розцінки, тарифи, ставки тощо) можна і регулюватися державними органами, що мають на це повноваження. Державні органи можуть встановлювати свої ціни тільки у випадках, передбачених законом.

Ціна договору може бути чітко вказана в пункті «Ціна договору», А може бути оформлена у вигляді додатку до договору в формі розрахунку, вказана в специфікації, тарифах і так далі. Якщо ціна в договорі не вказана, вона може бути визначена виходячи з умов договору і ринкових цін, встановлених на такі ж або подібні товари, роботи і послуги, тобто за основу беруться ті ціни, які могли б бути встановлені за таких же обставин.

Ціна договору може бути точною і фіксованою, наперед визначеної та погодженої сторонами договору. також ціна договору може бути визначена лише орієнтовно і вимагати на момент виконання зобов`язань уточнення (наприклад, на момент поставки продукції або виконання будь-якого етапу робіт).

Ціна може бути встановлена в національній валюті (рублях) або валюті інших держав або може виплачуватися в рублях, але як еквівалент певних умовних грошових одиниць.