На сьогоднішній день існує 2 підходи визначення ліквідності: як запасу і як потоку.
Ліквідність «як запас»
Дане поняття полягає у визначенні рівня можливостей комерційних банків щодо виконання зобов`язань перед потенційними клієнтами в певний момент часу. Для цього змінюють структуру активів на користь високоліквідних статей за рахунок коштів, наявних на невикористані резерви. Для визначення ліквідності запасів достатньо порівняти їх з поточними потребами. Недоліком такого способу є те, що не відбувається облік майбутніх, а також поточних надходжень ліквідних активів. Дані активи формуються з доходів від операційної діяльності, а також додаткових позикових коштів.
Оскільки ліквідність «як запас» не розкриває суть визначення повністю, через вузької орієнтації на дані банківських балансів, є і другий метод.
Ліквідність «як потік»
Даний метод розглядається з точки зору динаміки, а значить, дозволяє розглянути більш широкий діапазон часу. Використовуючи цей метод, з`являється можливість запобігання погіршенню рівня ліквідності та коригування сформованого несприятливого рівня. Це стає можливим завдяки ефективному управлінню статтями пасивів і активів, а також залученню додаткових позикових коштів, підвищуючи фінансову стійкість банку за рахунок зростання доходів. Є також і більш широкий підхід до розгляду ліквідності «як потік». Він дозволяє банку враховувати і забезпечувати постійне надходження капіталу, ведучи додаткову базу інформації.
висновки
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що кожен комерційний банк зобов`язаний самостійно підтримувати свою ліквідність на належному рівні. При цьому він повинен грунтуватися на аналізі свого стану на якийсь конкретний період часу, а також прогнозувати результати діяльності і подальшого проведення науково обґрунтованої політики в області статутного капіталу. Для отримання більш точного результату бажано врахувати резерви і фонди спеціального призначення, при цьому не забуваючи про залучення позикових коштів і кредитних операціях.
