Від народження до року
Новонароджена дитина ще занадто сильно пов`язаний з мамою, для нього в перші місяці життя ще надто важливо відчувати її подих, серцебиття, запах. Та й мама після дев`яти місяців вагітності ще, як правило, не готова відокремитися від малюка. Тому, чим більше часу мати і дитя проводять в безпосередній близькості один від одного, тим спокійніше і стабільніше буде їхній емоційний стан, а значить, тим краще буде проходити початкове психічний, емоційний і фізичний розвиток дитини.
Ось тому не має сенсу поміщати новонародженого в окрему кімнату. Навіть якщо мама скористається радіоняні, щоб завжди чути свою дитину, вона не зможе миттєво реагувати на сигнали, які малюк буде подавати їй. Груднічок, відокремлений від мами, буде відчувати себе не комфортно, та й для жінки приміщення дитини в окрему кімнату швидше перетвориться на проблему, ніж подарує хвилини додаткового відпочинку і спокою.
Від року до трьох
У цьому віці окрема кімната дитині якщо і потрібна, то виключно для ігор і розвиваючих занять. У цей період використовувати дитячу як спеціальне місце, в якому дитині буде зручно і безпечно грати, де будуть зберігатися його іграшки, цілком розумно.
Але і в цьому віці «виселяти» дитини в окреме приміщення необхідності немає. Сон дитини ще може перериватися годуваннями, особливо якщо малюк знаходиться на грудному вигодовуванні, та й потреби в особистому просторі у малюка ще не настільки великі: він набагато впевненіше почуває себе поруч з дорослими.
Від трьох до семи
Коли дитині виповнюється три, настає так званий «криза трьох років», коли малюк вперше усвідомлює себе як окрему особистість, починає проявляти самостійність. У нього з`являються перші власні інтереси, виникає потреба іноді усамітнитися. Ось в цьому віці дитина вже готовий до того, щоб освоювати окрему кімнату і сприймати її як особистий простір.
Три роки - мінімальний вік, коли дитині розумно виділити свою кімнату. Звичайно, дорослі ще будуть підтримувати в ній порядок, організовувати простір на свій розсуд, але чим старше стає дитина, тим більш активну участь він бере в цьому процесі, і це нормально. До шкільного віку кімната дитини вже стане сприйматися їм як особиста територія, і втручання батьків у її благоустрій буде вітатися все менше і менше.
шкільний вік
Чим старшою стає дитина, тим сильніше виявляється у нього потреба в особистому просторі, де він може без перешкод займатися, куди можна запросити друзів, просто побути на самоті.
До підліткового віку потреба в окремому приміщенні стає необхідністю, і батькам варто знайти можливість виділити для дитини окреме приміщення, навіть якщо це здасться не дуже простою справою. Так, якщо сім`я проживає в однокімнатній квартирі, розумно буде територіально позначити простір, на якому підростаючий людина відчуватиме себе господарем.
