Насправді ж надлишок похвали так само небезпечний, як і її недолік. Похвала з будь-якого приводу, та ще й за відсутності покарань, веде до того, що в результаті дитина виростає розпещеним. Він не вважає за потрібне намагатися, адже його і так похвалять, навіть якщо він нічого не робитиме. Відсутня стимул до самовдосконалення і до того, щоб ставити цілі і досягати їх.
Недолік похвали веде до втрати впевненості в собі. Дитина звикає лише до постійної критики, вважає гідними любові лише тих, хто її заслужив. У тому числі і себе. Такі діти, підростаючи, дуже легко потрапляють під вплив того, хто перший зустрінеться на їхньому шляху і приголубить. Недолюбленного в дитинстві дівчинка найчастіше виходить заміж чи не за першого чоловіка, який сказав їй ласкаве слово.
Як і в багатьох питаннях, в цьому найоптимальнішим варіантом є золота середина. Дитина не повинна залишатися без похвали в тому випадку, якщо він чогось досяг, нехай досягнення і невелике, але в масштабах світу дитини воно може бути найважливішим в даний момент.
А ось хвалити за те, що дитина вже давно вміє, навряд чи варто. Дивно хвалити першокласника за те, що він знає дитяче рядочки про зайчика або ведмедя. Вимоги до дитини все ж повинні рости разом з ним.
Але не можна плутати похвалу з проявами любові. Навіть при відсутності приводу для похвали можна дати зрозуміти дитині, що він для батьків найулюбленіший і дорогий. Хвалити вчинок і приголубити дитину - це різні речі. І не варто одне замінювати іншим.
