З дитинства нас оточують любов`ю наші батьки. Їх турбота для нас здається природною необхідністю. З любові до батьків починається наш шлях пізнання людських взаємин. Що заважає людям любити і поважати один одного як себе, як своїх батьків? Чому розучуємося дарувати любов близьким і отримувати від цього щире задоволення?
В основі цього лежить страх бути відкинутим, страх відкритися людині і почути усмішки, а зблизившись з людиною пережити зраду. Дозволити оточуючим людям терзати душу недозволена розкіш і, одночасно, пастка. Замикаючи себе від нових знайомств, ми позбавляємо себе шансу зустріти хороших людей, коханої людини.
Скільки разів ми не наступали б на одні й ті ж граблі, кожна нова зустріч - це чистий аркуш. Відкиньте забобони і довіртеся людині, який став для вас потрібним і важливим.
Не дозволяйте собі розчаровуватися в любові. Не втрачайте надії стати щасливим. Зустрічайте новий день як перший в своєму житті, адже у вас дійсно ще все попереду.
Любов - це відповідальність, турбота і тривога, але вона наповнює життя змістом. Наповнює вас внутрішнім світлом! А на світлячків так приємно дивитися!