Батьківська любов як основа виховання
Варто відзначити, що батьківська любов є основою в емоційному розвитку дітей. Діти, які не отримували любові батьків, відчувають себе нещасними і самотніми на підсвідомому рівні.
Найчастіше вони менш товариські, ініціативні, доброзичливі. Не маючи приклад безумовної любові, вони вважають, що любов потрібно заслуговувати. Така позиція найімовірніше принесе їм проблеми в майбутньому, в їх дорослому житті, зокрема, в сімейних відносинах.
Дитина гостро відчуває потребу в безумовній батьківської любові: він потребує визнання і схвалення його дій, прийнятті його батьками з усіма недоліками і недосконалостями.
Батьківська любов дає відчуття психологічної безпеки, захищеності і комфорту. Така дитина більш відкрито проявляє свої почуття, він розкутий, легше переносить невдачі і труднощі, менш сприйнятливий до думки і оцінками оточуючих.
Небезпека не отримати батьківської любові полягає в тому, що навіть дорослішаючи, людині складно забути отримані душевні рани і образи. Він чітко пам`ятає байдужість батьків, їх зневагу або закиди. Виростаючи, такі діти отримують спотворену модель взаємин, адже ще в дитинстві їм здавалося, що вони гірше, ніж інші.
Недоліки надмірної батьківської опіки
Навпаки, надмірна батьківська опіка здатна нашкодити дитині. Дитина виростає інфантильним: йому складно приймати рішення самостійно і брати на себе відповідальність за них.
Гиперопекают дитина набагато повільніше розвивається в емоційному плані, йому складно вчитися самостійності, і, як наслідок, він повільніше набуває необхідні соціальні навички. Найчастіше така дитина починає вірити в свою безпорадність, адже батьки не дають йому можливості зробити що-небудь без їх контролю і допомоги. Дитина стає неспокійною, невпевненим, безініціативним, затиснутим.
Надмірна турбота батьків не дає можливості дитині самостійно робити вибір і вчитися вирішувати спірні ситуації. За рахунок того, що батьки заважають дитині вчитися здобувати потрібний йому досвід, у нього виникає хибне самосвідомість, тобто спотворене уявлення про себе, свій потенціал, діях. Такі діти можуть виростати примхливими, образливими, дратівливими, ледачими.
Слід пам`ятати, що вберегти свою дитину від усього на світі неможливо, так чи інакше, для того, щоб він виріс впевненим в собі, цілеспрямованим і сильним, йому необхідний також і негативний досвід. Він повинен навчитися правильно поводитися в програшних ситуаціях, конфліктах, в різних труднощах. Рекомендовано давати дитині поради, розмовляти з ним, але не вирішувати абсолютно всі за нього.
