Поняття прикордонного стану
У понятійний апарат таких областей знання, як психологія і психіатрія, входить поняття прикордонного стану. Воно є загальним для цих наук, так як лежить на кордоні між ними. Звідси і присутність в терміні кореня «межа» (умовно).
Психологія поступається місцем психіатрії саме там, де з`являється поняття відхилення. Вони принципово розходяться саме в тому, що психологія має справу з нормою, а психіатрія - з патологією. Однак у світі людей і їх психіки все не так прозоро і математично просто, як в природничих науках. Чіткої межі між нормальною людиною і психопатом немає, тому існує поняття прикордонного стану. Про нього говорять тоді, коли людина і його поведінка вже не зовсім відповідають нормі, але ще рано говорити про патологію. Така людина балансує на тонкому і неміцному канаті кордону між нормою і відхиленням від неї. Одним з найяскравіших ознак того, що людина ще в нормі, є усвідомлення ним неадекватності своєї поведінки. Остаточно порушена психіка не дасть носію усвідомити свій недолік.
У психології, в розділі характерології, існує поняття акцентуйованої особистості. Воно використовується при оцінці вираженості характеру. Кожна нормальна людина, як носій психіки, має характер, який виріс на ґрунті вродженого темпераменту і набутим в процесі розвитку і виховання. Деякі риси характеру у різних людей можуть бути виражені особливо яскраво. В такому випадку психологи говорять про тип акцентуації характеру конкретної людини. Акцентуація особистості проявляється тільки в специфічних для неї життєвих ситуаціях. Варіантів акцентуації характеру існує одинадцять (відповідно до теорії А.Є. Личко).
Акцентована особистість - норма?
Психопатія або відхилення починається там, де закінчується акцентуація. На малюнку зображено, як ступінь вираженості деяких рис характеру може проходити стадії норми і патології. Однак норма включає в себе середній характер, що володіє плавним профілем, і акцентуйований - з деякими загостреними якостями особистості. І те, і інше - абсолютно нормально. До слова, більшість видатних особистостей були особистостями акцентуйовані, і нерідко навіть знаходяться в прикордонному стані. Тільки крайня вираженість окремих рис характеру, позбавлена усвідомленості і виявляється вже не в окремих ситуаціях, а у всіх сферах життя людини, втрачає звання акцентуації і стає патологією, пройшовши через прикордонний стан.
