Навіщо потрібні виразні засоби

У виразних засобах прийнято виділяти метафору, метонімію, іронію, гіперболу і інші стежки. Всі стежки грунтуються на зближенні ознак різних предметів і явищ. Принципи такого зближення дуже різноманітні і обумовлені різними видами стежок. У метафорі переносяться властивості з одного предмета на інший за загальним для обох ознакою (сніп волосся). Великі поети створювали метафори для кращого розкриття змісту твору. Красиві зовні, але беззмістовні метафори їм чужі. Одним з видів метафори є уособлення, в якому ознаки живої істоти переносяться на предмети, поняття і явища природи (зоря червона піднімається, струмок біжить). Близька метафорі алегорія або іносказання. В алегоричних творах зображуються одні істоти, предмети або явища, але мають на увазі зовсім інші особи, факти і речі. Алегорично російські прислів`я та загадки (Кінь біжить - земля дорожить). Зовсім інший принцип лежить в основі метонімії. Вона створюється шляхом зближення різних предметів, що знаходяться у внутрішній взаємозв`язку (я випив дві склянки). До особливих виразних засобів відносяться гіпербола і литота. Гіпербола - художнє перебільшення (налякав до смерті), а литота - применшення (хлопчик з пальчик). Вони служать для того, щоб загострити читацьку увагу на певних ознаках явищ як на дуже істотних. Застосовується в художніх текстах і таке виразне засіб, як іронія чи насмішка, при якій зовнішня форма не відповідає внутрішньому змісту. Гірка або зла іронія називається сарказмом. За допомогою іронії виявляється суть зображуваних предметів і розкривається авторське ставлення до них. А.С. Пушкін в «Полтаві» називає Петра I «герой Полтави». Стежки є загальними для мови, але в художній літературі набувають особливого значення. Вони допомагають зробити авторську мову індивідуальної, підкреслюють в ній оціночний елемент: переносне значення слова здатне надати мові негативний, співчутливий, іронічний, ліричний характер, стосовно слову і явища, яке воно визначає (порівняння з шипом або трояндою). Виразні засоби допомагають письменникам найбільш яскраво і опукло малювати зображувані явища, передавати різні відтінки думок і виражати своє ставлення до зображуваного.