Що таке прикметник

Серед самостійних частин мови окремо виділяють прикметник. Воно позначає ознаку або властивість предмета і відповідає на питання, що характеризують предмет (Який? Яка? Яке? Які? Чий?). Прикметники мають певні граматичними категоріями (рід, число, відмінок) і можуть узгоджуватися з іменниками.

Найчастіше прикметник виконує в реченні функцію визначення при підметом і присудком. Прикметник як самостійну частину мови виділяють не у всіх мовах. Приміром, у фінському і перською мовами слова, що характеризують ознака предмета, не відрізняються від іменників. У східних мовах, зокрема, в корейському, подібні слова не відрізняються від дієслів.

У деяких випадках форма прикметника може виконувати в реченні роль прислівники. У Фузія ця частина мови може змінюватися по числах, а в аналітичних мовах (наприклад, в англійському) вона втрачає цю функцію.
Прикметник здатне мати особливі словозмінної категорії, зокрема, короткі та повні форми (в російській мові), визначені і невизначені форми (в прибалтійських мовами), сильне і слабке схиляння (серед груп германських мов).

Крім того, відмінною рисою прикметників прийнято вважати факт існування у них ступенів порівняння. Для позначення якості предмета використовується позитивна ступінь (великий), для посилення якості - порівняльна (більше), а для виділення якості - чудова (найбільший).

За семантикою (значенням) прикметники поділяють на якісні та відносні. Якісні передають якість предмета так, що він сприймається безпосередньо (червоний, маленький, круглий). Відносні передають властивість предмета через його ставлення до будь-якого іншого предмету.