поняття кинестетики
Термін «кинестетика» (від грецького слова, що означає «почуття руху») став популярним після появи нейролінгвістичного програмування, в якому, зокрема, вважається, що всіх людей можна розділити на три великі групи залежно від того, який канал сприйняття зовнішніх даних є для них основним. «Візуали» називають тих, хто більшу частину інформації отримує через зір, «аудіалами» - людей, яким важливіше чути, а «кинестетики» - це ті, для кого найбільш значимі тактильні відчуття.
У психології сприйняття під кінестетиків розуміється не тільки комплекс тактильних відчуттів, а й м`язові реакції, так звана «пам`ять тіла», а також відчуття рівноваги, яке дозволяє людині з закритими очима пересуватися, а не падати.
Можна сказати, що кинестетика - це все відчуття, пов`язані з тілом: температура, положення в просторі, втома м`язів, біль, напруга або розслабленість. Проте в звичайній розмовній мові кинестетика, по суті, є синонімом поняття «тілесний контакт».
Особливості кінестетичного сприйняття
У реальному житті так званих чистих кинестетиков зустрічається не так вже й багато, оскільки більшість людей не обмежується одним каналом сприйняття, а використовує всі можливі. Однак зрозуміти, що перед вами кінестетик, досить просто, адже для них характерна скорочена «комфортна зона» (тобто, людина несвідомо намагається до вас наблизитися, увійти в особистий простір), активна жестикуляція, прагнення доторкнутися до співрозмовника, поплескати по плечу, взяти за руку. Кінестетики нерідко відчувають проблеми в спілкуванні, так як багатьох людей дратують чужі дотики, в той час як кинестетикам тактильні відчуття важливіше, ніж слух або зір.
Знання так званого мови тіла, тобто розуміння невербальних, кінестетичних сигналів, необхідно практично всім, чия діяльність так чи інакше пов`язана з комунікаціями. Невербальна інформація, яку повідомляє співрозмовник, нітрохи не менш значима, ніж, власне, мова, а в деяких випадках може бути навіть більш важлива.
Наприклад, при проведенні важливих ділових переговорів, в публічних виступах і політичних дискусіях часто зустрічаються ситуації, коли жестикуляція або поза прямо суперечить тому, що людина в даний момент говорить. Саме тому професійні переговорники приділяють пильну увагу вивченню невербальної комунікації.
