Сюжетні елементи композиції
Прологом називається вступна частина твору. Вона або передує сюжетну лінію або основні мотиви твору, або являє собою короткий виклад подій, що передували описаним на сторінках книги.
Експозиція в чомусь схоже на прологу, однак, якщо пролог не надає особливого впливу на розвиток сюжету твору, то експозиція безпосередньо вводить читача в атмосферу оповіді. У ній дається характеристика часу і місця дії, центральних персонажів і їх взаємин. Експозиція може перебувати як на початку (пряма експозиція), так і в середині твору (затримана експозиція).
При логічно ясному побудові композиції за експозицією слід зав`язка - подія, яка починає дію і провокує розвиток конфлікту. Іноді зав`язка передує експозиції (наприклад, в романі Л. М. Толстого «Анна Кареніна»). В детективних романах, які відрізняються так званим аналітичним побудовою сюжету, причина подій (тобто зав`язка) зазвичай відкривається читачеві вже після породженого нею слідства.
За зав`язкою традиційно слід розвиток дії, що складається з ряду епізодів, в якому персонажі прагнуть розв`язати конфлікт, але він лише тільки загострюється.
Поступово розвиток дії підходить до своєї найвищої точки, яка носить назву кульмінація. кульмінацією називається вирішальне зіткнення персонажів або переломна подія в їхній долі. Після кульмінації дію нестримно рухається до розв`язки.
Розв`язка - це завершення дії або принаймні конфлікту. Як правило, розв`язка настає в кінці твору, але іноді з`являється і на початку (наприклад, в оповіданні І.А. Буніна «Легкий подих»).
Часто твір завершується епілогом. Це заключна частина, в якій зазвичай розповідається про події, що сталися після завершення основного сюжету, і про подальші долі персонажів. Такі епілоги в романах І.С. Тургенєва, Ф.М. Достоєвського, Л.Н. Толстого.
ліричні відступи
Також в композиції можуть бути присутніми позасюжетні елементи, наприклад, ліричні відступи. У них автор сам постає перед читачем, висловлюючи власні судження з різних питань, не завжди мають безпосереднє відношення до дії. Особливий інтерес представляють ліричні відступи в «Євгенії Онєгіні» А.С. Пушкіна і в «Мертвих душах» Н.В. Гоголя.
Всі перераховані елементи композиції дозволяють надати твору художню цілісність, логічність і захопливість.
