Поняття політичної діяльності
Політичне життя складається з взаємозв`язаних між собою подій, в яких беруть безпосередню участь громадяни окремих країн або навіть самі країни, що входять в світову спільноту. Як і будь-який вид людської активності, політична діяльність має на увазі наявність свого суб`єкта, об`єкта і відносин між ними. Суб`єктом в політиці зазвичай виступає соціальна група або політичний діяч. Об`єктом, тобто предметом, на який діяльність спрямована, стає одна зі сторін політичного життя, наприклад законотворчість або політична влада.
Політична діяльність має свої цілі і власні кошти, застосування яких веде до певного результату. Здійснюючи діяльність в сфері політики, її суб`єкти діють під впливом ясних або, навпаки, не цілком усвідомлюваних мотивів. Виявом мотивації зазвичай стають політичні гасла і вимоги, з якими виступають учасники політичних процесів. Кінцевою метою в даній сфері діяльності стає прихід тієї чи іншої політичної сили до влади, а також її подальше утримання.
Особливості політичної діяльності
Початковим напрямком політичної діяльності є попередня вироблення політики, після чого слід її безпосереднє здійснення. Перший етап передбачає наявність уявлень про політичну реальність. Політичний діяч зобов`язаний володіти знаннями про природу суспільних відносин, про способи впливу на політичне життя. Йому необхідно також мати стійку систему ціннісних орієнтацій, яка служить в політичній діяльності своєрідним орієнтиром.
Оцінивши політичний стан суспільства, зробивши прогноз його розвитку, учасники політичної діяльності приступають до здійснення заходів, необхідних для приведення системи в належний вигляд. Прикладом політичної діяльності може бути проведення в життя реформ, участь у референдумах і виборах, робота в політичних партіях та інших добровільних об`єднаннях громадян.
У суспільстві політична діяльність виконує функцію своєрідного регулятора. В її процесі державні еліти, лідери партій, соціальні групи знаходять компромісні рішення. Якщо ж виробити загальну політику, яка могла б задовольнити всіх учасників політичного процесу, не вдається, діяльність може набути характеру конфронтації. У моменти гострих криз, наприклад, політична діяльність набуває вигляду прямого протистояння між владою і опозицією.
